Артем дивився телевізор, як раптом задзвенів телефон. Дзвонила його сестра Олена. – Привіт, сестричко, ну як ви там? – запитав Артем. – Ой, не знаю, як і сказати тобі. Все дуже сумно. У Олежика мого роботи ж немає. Дітей треба до школи та садка збирати, а я не знаю на які кошти. Моєї зарплати ледь на продукти вистачає! Артем на секунду замовк. – Ох і зробила ти тоді нісенітницю, сестричко, – нарешті сказав він. – А зараз пожинаєш плоди через свою нерозсудливість! І тут раптом Артему прийшла ідея, про яку він потім дуже пожалкував

Артем дивився телевізор, як раптом задзвенів телефон. Дзвонила його сестра Олена.

-Привіт, сестричко, ну як там ви? – запитав Артем.

-Ой, не знаю, як і сказати тобі. Все дуже сумно. У Олежика мого роботи ж немає. Не може нікуди влаштуватися. Перебиваємось, як можемо. Дітей треба до школи та садка збирати, не знаю на які кошти. Моєї зарплати ледь на продукти вистачає.

Артем на секунду замовк.

-Ох і зробила ти тоді нісенітницю, сестричко, – нарешті сказав він. – А зараз пожинаєш плоди через свою нерозсудливість!

І тут раптом Артему прийшла ідея, про яку він потім дуже пожалкував…

Олена справді колись зробила нісенітницю, хоча вона ще з дитинства така уперта, наробить дурниць, а потім:

-Ой, а як це вийшло?

Жаль було молодшу сестричку, але що робити?

Артем із Оленою рано стали сиротами – йому був 21 рік, а їй 17. Через два роки Олена зібралася заміж і пішла жити на квартиру чоловіка, народила дочку.

Її перший чоловік Ігор, хоч і мав видимість «свого хлопця», але все одно був якийсь незрозумілий.

Друг Артема весь час кликав його у своє місто моря – місто мрії, Сашко казав, що вони відкриють свій бізнес.

Артем вагався – все лишати і кудись їхати, розпочинати бізнес із нуля, тим більше не зовсім свій, було якимось сумнівним ділом. Але все вирішилося само собою, коли до Артема прийшла Олена.

-Слухай, мені тут ніяково тобі натякати, але ти живеш один, у трикімнатній квартирі батьків, чи не час нам її поділити? Купиш собі одну і будеш жити.

-Це, звичайно, справедливо, але що ти хочеш зробити зі своєю половиною?

-Ми купимо машину – круту, містку, для сім’ї і подорожуватимемо.

-Олено, може ти теж квартиру купиш? У мене таке є відчуття, що Ігор тебе колись виставить з дому, у тебе буде хоч щось для відступу.

-Не виставить, і взагалі – це не твоя справа! Що хочу, те й купую за власний кошт.

Ну що ж, отже, потрібно продати квартиру і їхати в місто мрії. Навіть вкладатись у бізнес не довелося – друг все сам вирішив, просто зробив Артема своєю «правою рукою».

Гроші були вкладені в іпотеку для двокімнатної квартири і з часом Артем її повністю викупив.

А в цей час у Олени відбувалися свої події: Ігор дуже зіпсував машину, бо гульбанив, добре, що сам цілий залишився.

Вони дуже посварилися з Оленою і розлучилися…

-Забирай свою машину і їдь від мене! – заявив Ігор.

-Яку машину? – у розпачі казала Олена. – Ти з неї що зробив. І куди мені з дочкою їхати – я ж свою квартиру продала заради твого авто.

-Продавай машину на запчастини і винаймай квартиру.

Загалом, Олена так і зробила…

А трохи пізніше Артем дізнався, що Олена вийшла заміж за Олега, який мав крихітну «гостинку», і народила ще й синочка. У Артема тоді вже життя било ключем – він добре заробляв, мав свою квартиру та жив із коханою дівчиною Танею.

Сестру було дуже шкода – якась вона безглузда, але що з нею вдієш – доводиться іноді віддавати зі своєї кишені для племінників. В те, що Олег не може знайти роботу, Артем вірив – містечко маленьке, кудись влаштуватися складно.

-Артеме, адже він у мене автослюсар вищого класу, рукастий і працьовитий! – казала Олена. – Щоб якось прогодуватися, він орендує гараж і лагодить там машини, але майже всі гроші йдуть на оренду того самого гаража.

Дивна історія, звісно, ​​але може бути й так. І ось сьогодні, розмовляючи по телефону, Артем сказав, до ладу не подумавши:

-От переїхали б у моє місто, тут чудово, роботи повно, і автослюсарі потрібні. Можете продати там свою гостинку, тут зробити перший внесок на іпотеку та нормально жити.

-Я така рада, що ти це нарешті сказав, братику, – закричала Олена. – Так, але нам десь треба жити, допоки іпотеку не дадуть.

-Ну, у мене для початку зупиніться на пару місяців, а потім квартиру зніміть, – відповів Артем.

Сказав, звичайно, не подумавши, але що скаже Таня про таке сусідство, якщо сім’я раптом надумає жити в нього? Але Таня лише знизала плечима – ну гаразд, потерпимо трохи, шкода рідню.

Приїхала Олена із родиною. Перші дні ще були терпимі – зустріч все ж таки. Але раптом з’ясовується, що вони приїхали взагалі без грошей.

-А що ти хотів? – обурилася Олена. – Мінус комуналка, яка довго не платилася, мінус борги – за кредити і ми людям винні були, переїзд, деякі речі – ось і вся вартість нашої гостинки.

Оце так, але гаразд. Потрібно дати можливість Олегові влаштуватися, дітей у садок та школу, а там уже пошукати квартиру поряд.

Оголошень за спеціальністю Олега купа, але він завжди знаходив якісь причини – то заслаб, то начальник не сподобався, то умови праці не підходять. Та Олег же ж першосортний ледар! Артем обурювався, запитував сестру – в чому річ, але та стала на бік чоловіка:

-Ну а справді, чому він повинен працювати там, де умови погані?

Артем не впізнавав Олену – він знав, що вона нерозумна трохи, але не настільки ж! Причому вся сімейка почала поводитися нахабно та безцеремонно. Діти примхливі і голосні, Олег лінивий і ниючий, Оленка почала сваритися з Тетяною, і та пішла, сказавши Артему:

-Я у мами поживу, поки ти тут з ними розберешся. А то Олена тут сама розпоряджається у всьому, а мене ніби не існує.

І ось так тривало майже два місяці! Артем тримався за голову і розумів – він зробив дурницю, покликавши сімейку на гарне життя. Усі жили за його рахунок і на те, що заробляла Олена посудомийкою. Ну досить! Пора!

-Слухайте, я вас запрошував лише на два місяці, а тепер ви самі, як хочете, і де хочете. Ви мені все псуєте – квартиру, особисте життя та роботу – я навіть не висипаюся!

-Артеме, ти зовсім, чи що! Якби ти нас не покликав, ми жили б у своєму місті, у своїй квартирі, і все було б нормально, – казала Олена, а Олег ззаду підтакував. – А тепер куди нам повертатись?

-У вас би за борги забрали квартиру! Ну якщо хочете, я ще раз зіграю у шляхетність – винайму вам квартиру і оплачу перший місяць.

-Ось уже ні, брате, ми повертаємося, і в тебе більше немає сестри! Ось, як гроші псують людей – і ти весь зіпсований!

-Ех, Оленко, була ти просто нерозумна, так ще й нахабна стала! І я, взяв і допомогу запропонував, думав – ви в люди тут виб’єтесь, нове життя почнете, а ви – халявщики! Але ні тебе, ні твоїх дітей, і тим більше, ні твого ледаря Олега, я утримувати не збираюся!

Сестра із сім’єю поїхала, повернулася Таня. Артем довго переживав, думав – куди ж поїхала родина Олени?

Все виявилося простіше простого – вони поїхали у село у будинок мами Олега – вона давно просила їх переїхати, бо майже лежача.

Але ніхто їхати не хотів – адже це ж село, та й за матір’ю треба доглядати! Жаль маму Олега…

About the author