Ірина вирішила переїхати з міста в село до своєї матері… Вона приїхала на потрібну станцію о першій ночі. Ірина зайшла у вокзал з валізою та сумкою в руках. Там було всього дві людини – чоловік років сорока і схоже його дружина. Ірина стала неподалік від них у кутку. Раптом в приміщення зайшов чоловік із чорною бородою, у кепці і джинсах. Він оглянув приміщення і зупинив свій погляд на Ірині! – Доброї ночі, Ірино, – раптом сказав чоловік. – А звідки ви мене знаєте?! – ахнула та. – Ви хто?! Ірина не розуміла, що відбувається

Звичайно, бувають такі випадки в житті рідко, але бувають. Ось і з Іриною це сталося вперше за її п’ятдесят шість років. Їздила потягом Ірина…

Читати

В Ірини не стало чоловіка Миколи… Вона дуже сумувала, плакала, але згодом вирішила таки вийти на роботу. А там проблеми – новенька начальниця воду каламутить… Аж раптом директор до себе Ірину викликав. – Ірино, що ж ти мовчала про це? – почав він з порога. – Ми ж із твоїм Миколою стільки пропрацювали! – А звідки ви дізналися, що у нас такі справи? – здивувалася Ірина. – Я й сам не розумію, як це було, – раптом сказав начальник. – Не повіриш… Це ж Микола мені розповів! Ірина так і застигла. Вона не розуміла, як таке може бути

Робочий день давно закінчився. Але Ірина Федорівна все сиділа перед екраном комп’ютера, що світився. У цій фірмі Ірина Федорівна все життя пропрацювала. Сорок років…

Читати

Юля з чоловіком зібралися у відпустку. Сина Володьку вирішили завезти до діда з бабою. Бабуся зустріла гостей запашними пирогами, млинцями. Оладки теж про всяк випадок спекла – раптом оладків комусь захочеться. Тепло зустрілися. Подарунки, обійми. А ввечері Юля поїхала. Володька повечеряв і знову сів за свій планшет. Бабуся лише похитала головою, але казати нічого не стала. Вранці Володька прокинувся рано. Бабуся вже крутилась на кухні. Він взяв у руки свій планшет, глянув на нього й оторопів

– Юля, та навіщо нам до вас їхати?! Везіть Володьку в село та й питання вирішене! – Мамо, давай ми обговоримо все з Сашком…

Читати

Марина вискочила з хати і побігла до бабусі Ніни. Бабуся не ладнала з її матірʼю, своєю невісткою. – Баба Ніна, – почала з порога Марина. – Мати мене заміж за Мишка, сина голови, віддати хоче! – Ох, дає Зінка! – обурилась бабуся. – Нам таких наречених і задарма не треба! Не печалься, онучко. Без твоєї згоди весілля не буде. Тобі вчитися треба. – Бабусю, дуже мені подобається зачіски різні робити. – У місті є такі училища, треба туди тобі, онучко. Бабуся полізла в скриню і дістала якусь коробку. Марина відкрила її й ахнула

– Маринко, сьогодні з головою сільради розмовляла. Сказав, син його, Мишко, око на тебе поклав. Одружитися хоче! – Мамо, ти чого, який Мишко? Та…

Читати

Ліза прийшла на зустріч випускників. Тридцять років минуло… Вона вирішила сходити, щоб привітати улюблену вчительку. Зустріч була зворушлива. Прийшли й хлопці з паралельного класу. Ліза аж стрепенулася, коли побачила Віталія! Своє шкільне таємне кохання… Високий чоловік, з сивиною й акуратною борідкою. Він мало був схожий на того хлопця–бешкетника. В залі було галасливо. Після привітань, всі стояли розмовляючи. Ліза аж присіла від здивування, коли побачила хто до неї йде

Ліза була найнепоказнішою дівчинкою в класі. Принаймні так вона вважала сама. Ліза із заздрістю дивилася на білявих та блакитнооких однокласниць. – Доню, ти ще…

Читати

Інна довго крутилася на кухні. Вона приготувала вечерю і взялася прибирати на кухні. – Ех, мамо, – думала Інна, протираючи стіл. – І як тобі вдавалося підтримувати такий порядок! У мене нічого не виходить. Не встигаю нічого. Микола знову так посуд помив, що перемивати довелося! Чоловік теж. Попросиш – протре, прибере. Не попросиш – наче й не треба… Раптом пролунав дзвінок у двері. – Сергійко ключі забув, чи що? – майнула в Інни думка. Вона швидко пішла в коридор, відкрила двері й ахнула

– Миколо, йди, пропилосось килим. Ганно! Ми запізнюємося до лікаря, йди вже одягайся, тричі ж сказала! Дочка невдоволено пробурчала і зникла у ванній. Потім…

Читати

Федір прийшов на роботу до своєї дружини Оксани і став неподалік від вхідних дверей. За кілька хвилин звідти вискочила Оксана. Вона весело махала комусь рукою! Федір глянув, куди вона попрямувала і побачив машину темного кольору. Біля неї стояв незнайомий чоловік міцної статури і в окулярах. Оксана підбігла до того мужика, а він… Обійняв його дружину за талію! Федір швидко підійшов до них. Оксана весело сміялася. – Здрастуйте, – голосно сказав Федір. Оксана так і ахнула від несподіванки

Федір докопав картоплю на дачі, вирішив трохи відпочити. Сьогодні він один, дружина не приїхала з ним, зранку пішла у поліклініку. Завтра вони з Надією…

Читати

Аліса встала з–за столу і поставила на газ чайник. Вона насипала заварку, дістала чашки і пачку печива. Дівчина сіла за стіл і уважно глянула на свою матір. – Мамо, я хотіла тобі дещо сказати, – раптом заявила Аліса. – Тільки ти не хвилюйся, мамо. – Господи, доню! Та що ж таке в тебе сталося! – сплеснула руками Ірина. Вона не розуміла, що відбувається

– Це диво, розумієш? Народження дитини це диво, щось незбагненне! Ти звичайно ще не дуже доросла, доню, але раз питаєш, значить уже думаєш про…

Читати

У Лариси занедужала бабуся, жінка взяла відпустку та не відходила від неї. Намагалася в будинку підтримувати порядок, варила їсти, допомагала. Перед відходом Лариса взяла бабусю за руку і гладила її. Бабуся вже майже не говорила, але вона раптом заворушила губами. – Нахились внучко, я маю тобі дещо сказати, – тихо промовила жінка. Лариса нахилилася до неї, бабуся прошептала щось на вухо. Вона вислухала стареньки, і застигла на місці

У Лариси занедужала бабуся. Все життя була активною, життєрадісною, і раптом до сімдесяти років важка недуга. Бабуся Ларису дуже любила. Усі канікули у дитинстві…

Читати

Сергій Іванович повернувся з городу на подвір’я. – Ще моркву залишилося викопати, – важко видихнув чоловік. Раптом він помітив, що біля воріт його будинку зупинився великий чорний джип. – Дивно, у нас в селі машина рідкість, а тут ще й така, – промайнуло в голові. Сергій підійшов до воріт, і побачив, що з джипа вийшов молодий чоловік. – Вам кого треба? – запитав Іванович у гостя. – А вас і треба. Робота у мене є для вас, – раптом сказав незнайомець. Іванович здивовано дивився на чоловіка, нічого не розуміючи

Село Калинівка стояло на пагорбі. Далі, трохи нижче, ріс сосновий ліс, який перетинала річка, більше схожа на чистий струмок. Сергій Іванович народився і виріс…

Читати