Дмитро прийшов з роботи і сімʼя сіла вечеряти. Раптом його син Сергійко щось захвилювався. – Що з тобою, синку? – запитала з подивом Наталя. – Ти чого це заметушився? – Тату, мамо, мені терміново треба тисячу гривень, – сказав син і опустив очі. – Що?! – ошелешений Дмитро уважно глянув на сина. – Тисячу? Для чого? В школі щось? – Мені не для школи, тату… – Сергій не дивився батькові в очі. – Це таємниця. Дмитро не розумів, що відбувається

Дмитро прийшов із роботи і сімʼя сіла вечеряти.

Раптом його син Сергійко щось захвилювався.

Було видно, що він дуже чекав на батька, і тепер хоче сказати щось важливе, але не знає, як.

-Що з тобою, синку? – запитала з подивом Наталя. – Ти чого це заметушився?

-Тату, мамо, мені потрібно терміново тисячу гривень, – швидко сказав син і одразу опустив очі.

-Що?! – ошелешений Дмитро уважно глянув на сина. – Тисячу? Для чого? В школі щось?

-Мені не для школи, тату… – Сергій не дивився батькові в очі. – Мені потрібно для іншої справи. Терміново потрібно. Це таємниця…

Дмитро не розумів, що відбувається.

-Для якоїсь іншої справи? – Дмитро із запитанням подивився на дружину: – Ти в курсі його термінової справи?

-Вперше чую, – знизала плечима Наталя.

-Так… Цікаво… 0 Дмитро знову уважно подивився на сина. – Давай розповідай, що в тебе за справа.

-Тату, ну мені, правда, треба… – Сергій зітхнув. – Просто треба, і все.

-Якщо не розкажеш, не дам.

-А як скажу?

-Коли розповіси, тоді подивимося. Може тобі для чогось поганого гроші потрібні.

-Ні, мені для хорошого. Для дуже хорошого.

-Тоді тим більше розповідай.

-Гаразд, – ледь чутно промовив десятирічний Сергійко. – Скажу. У нас у класі Оленка заслабла.

-Яка ще Оленка? – батько з матір’ю здивовано переглянулися. 0 Вона хто?

-Я ж говорю, однокласниця. Вона вже тиждень у школу не ходить. Я до неї сьогодні зайшов, а у них із мамою, виявляється, грошей немає на процедури.

-На процедури потрібно тисячу? – здивувався батько.

-Ага. А її мати зарплату ще не отримала. Оленці потрібно терміново. А це дуже все дорого.

-Я так зрозумів, що її мати у тебе просить? – уточнив Дмитро.

-Ні. Вона взагалі в мене нічого не просила. Вона просто сидить біля Оленки і плаче. А та слаба. Ось я вирішив їм допомогти.

-Так… – Дмитро насупився. – Я тебе, звісно, ​​розумію, благодійність сьогодні в моді. Але давай зробимо так. Я дам тобі тисячу, а ти скажеш мамі твоєї Оленки, щоб вона після того, як отримає зарплату, ці гроші тобі повернула. Згоден?

-Ні, – твердо відповів Сергій.

-Що значить ні, синку? – здивувалася Наталя. – Батько діло каже. Ми ж не багатії, щоб усім твоїм однокласницям допомагати. Але ми розуміємо, що допомогти дівчинці треба. Мама ж у неї працює?

-Тату, мамо, ну як ви не розумієте? Вони ж удвох живуть. Раптом Оленка швидко не видужає? Їм знову все купувати треба буде. Однієї зарплати не вистачить. Я ж говорю, це все дуже дорогі.

-Синку, ти чого? – Дмитро з подивом подивився на сина. – Ця дівчинка, хоч і однокласниця твоя, але нам чужа. Ми не можемо витрачати гроші на чужих людей!

В цей час за вікном загриміло, і вітром відчинило прикриту кватирку.

-Скоро злива буде, – сказала Наталя і встала, щоби закрити цю кватирку. – Отже так, Сергію, ти не ображайся на нас, але тато має рацію. Зайвих грошей ми не маємо. Ми їх заробляємо працею і з неба вони до нас у руки не летять.

-Так, не летять, – кивнув Дмитро.

За вікном знову загриміло, і раптом, разом із вітром, у кватирку влетіло щось паперове, покрутилося в повітрі і повільно опустилося до ніг Наталі.

Вся сім’я, витягнувшись, глянула на цей папірець і здивовано переглянулись.

На підлозі лежала банкнота в тисячу гривень.

-Оце так, – пробурмотів ошелешений чоловік і подивився на дружину. – Принесені вітром… А ми говоримо, що гроші з неба не летять… – Ну, що? – Дмитро глянув на сина. – Бачиш, тобі небеса гроші надіслали. На добре діло. Забирай і біжи!

Сергій застиг, потім скочив, підняв банкноту і побіг до Оленки…

About the author