Федько повернувся додому пізно. – Федьку, ти чому Тетяні пропозицію не робиш? – прямо запитав його батько, щойно той зайшов додому. – Тату, ти про що? – здивовано глянув на нього Федір. – Ти що, не чуєш? Я про Тетяну тебе питаю. – А що Тетяна? – Запитую, коли ви з нею одружитеся? – А з чого ти взяв, що я на ній збираюся одружитися? – раптом заявив Федір. Батько застиг від здивування і сплеснув руками

-Федьку, ти чому Тетяні пропозицію не робиш? – прямо запитав батько сина, коли той повернувся додому пізно вночі.

-Тату, ти про що? – здивовано глянув на нього Федір.

-Ти що, не чуєш? Я про Тетяну тебе питаю.

-А що Тетяна?

-Запитую, коли ви з нею одружитеся?

-А з чого ти взяв, що я на ній збираюся одружитися?

Батько застиг від здивування і сплеснув руками.

-Як це з чого?!

-Ти ж із нею, наскільки нам з матір’ю відомо, рік уже зустрічаєшся. Гуляєш ночами. До дому її проводжаєш. Адже так?

-Ну, буває, – відповів син.

-Що значить – буває? Я чогось не розумію. Вона ж тобі подобається.

-Ну, поки що подобатися.

-Ти мені тут не «нукай», – сказав батько. – Ти їй також подобаєшся.

-Тату, звідки ти це знаєш?

-Мені мама сказала.

-А мама, звідки знає?

-Їй сама Тетяна на вухо по секрету сказала. Ясно тобі? Чи ти сам нічого не бачиш?

-Може, вона так пожартувала? – хмикнув син.

-Хто, мама?

-Тетяна. Вона ж жартівниця. Ось і жартує. А так, тату, якщо чесно, у нас нею просто дружні стосунки.

-Ти що, Федько, зовсім, чи що? – батько смішно, сплеснув руками. – Цілий рік із дівчиною зустрічаєшся мало не щодня, а потім кажеш, що стосунки у вас дружні? Хто в це повірить? Тільки нерозумний хтось.

-А які ще у нас стосунки? – син спокійно глянув на батька. – Дружні, і все.

-Ти хочеш сказати, що вона з тобою заради цих нічних прогулянок досі нянькається?

-Мабуть… – син позіхнув. – Так що тато, поки наші стосунки не переростуть в інші, серйозніші, ви з мамою навіть ні про що й не мрійте. Розмріялися…

-Зрозуміло, – так само спокійно кивнув батько. – Значить, такий ти у нас хлопець…

-Гаразд… Ти мене не зрозумів, так? Тоді йди, лягай спати. І взагалі добре, що ти мені про Тетяну все роз’яснив.

-Ага, – кивнув син і попрямував до своєї кімнати.

-Ааа, забув сказати. Там Іван із заробітків приїхав, – гукнув батько услід синові. – Він мене сьогодні на вулиці зупинив і про Тетяну почав розпитувати. Мовляв, що вона та як?

Що?! – Федір застиг, а потім обернувся. – Який ще Іван?

-Її однокласник. Ти знаєш, про кого я говорю. Він і про тебе теж питав, мовляв, серйозно у вас все, чи ні? Я обіцяв дізнатися. Тепер скажу, що вона вільна.

-Хто вільна? – спитав злякано син.

-Як хто? Ти тут, Федоре, не починай. Певна річ, про Тетяну мова. Йди спати.

-Стривай, тату! – син занервував. – Кому ти скажеш, що Таня вільна? Івану?

-А чого ти затремтів? – здивувався батько. – Сам сказав, що одружуватися з нею не збираєшся, а тепер трясешся. І взагалі, Федьку, Тетяна дівчина хороша, заслуговує на справжнє кохання та повагу. Отже, тепер ти можеш повністю розслабитися та відпочивати.

-Але ж у нас із нею стосунки, тату!

-Дружні у вас стосунки. А просто так дружити можна і із заміжньою жінкою. При зустрічі кивати головою, питати як справи. Адже вірно? Іди, спи, вічний друже.

-Ну, тату… – плаксиво вигукнув син. – Ну, навіщо ти так кажеш?

-Не кричи, матір розбудиш! І взагалі, не моя ця справа у ваші стосунки з Тетяною лізти. Але тільки знай, що на світі не один чоловік. Є й інші, яким Тетяна дуже подобається.

І хто з вас чоловіком її стане, це ще треба подивитися. Я теж пішов спати…

…Всю ніч Федько крутився на ліжку, не спав, а ближче до ранку, таки, вирішив:

-Сьогодні ж зроблю Тетяні пропозицію!

About the author