Яна забігла на роботу до чоловіка. Занести ключі, які він забув удома. – Зараз коридором пройшла дівчина, вона твоя коханка? – раптом запитала Яна, зайшовши у кабінет. – Ти про що? – не зрозумів Ігор. – Я все знаю! – несподівано вигукнула дружина. – Вона твоя коханка. – Що ти таке кажеш? – понизив голос Ігор. – Я навіть не знаю, хто там ходить коридорами. Не вигадуй. – Тобі це з рук не зійде, – сказала Яна, розвернулася і пішла. Ігор здивовано дивився їй вслід, нічого не розуміючи

Ігор любив свою Яну. Дуже любив, безмежно, безкорисливо. Його Яна – світло у віконці. Більше таких дівчат немає.

Ось тільки Яна любила Ігора дивним коханням — вона ревнувала. І їй здавалося, що ревнощі, це ознака кохання. Вона всерйоз не розуміла, чому Ігор її не ревнує. І дуже переживала з цього приводу. Будь-які розмови призводили до сварок та демонстративних від’їздів до мами.

Ігор завжди вважав себе винним у цих сварках, тож першим мирився. Життя тривало. Він справді любив Яну і прощав її слабкість.

Якщо Ігор їхав на рибалку, то вона дзвонила по відеодзвінку і просила показати округу, ще просила сфотографуватися з уловом.

Якщо Ігор затримувався на роботі, то Яна знову дзвонила кожні п’ять хвилин. А на прохання не дзвонити, бо відволікаєш, завжди була сварка.

Ігор вже видалили з телефону та з комп’ютера всі фотографії, де є хоча б частина подола чийогось плаття. Але і це був привід для ревнощів – чоловік Яни сховав фото коханки так, щоб Яна не знайшла.

Звичайно, сварки були не щодня, і взагалі не було якоїсь періодичності. Але якщо переклинювало Яну, то це було важко. Ігору не можна було посміхнутися продавцю, спитати щось у перехожої дівчини, озирнутися на вулиці і взагалі згадати жіноче ім’я.

Ніякі розмови не допомагали, ревнощі тільки зростали і множилися.

Ще одна історія почалася з того, що Яна забігла на роботу до Ігора. Занести ключі, які він забув удома.

– Зараз коридором пройшла дівчина, вона твоя коханка? – запитала Яна.

– Що таке кажеш? – понизив голос Ігор, передчуючи чергову сварку – Я навіть не знаю, хто там ходить коридорами. Не вигадуй. Віддала ключі, йди, не сварись. Перед співробітниками незручно.

На диво, сварки не було. Яна справді мовчки пішла. Ігор взявся до роботи, а в голові крутилася думка: «Цікаво, до кого приревнувала мене дружина?» В обідню перерву пішов до охорони, щоб переглянути відео з камер, які встановлені в коридорі офісу.

Дівчина, як дівчина, нічого особливого. Ігор навіть не помічав раніше цієї дівчини на роботі. Яна симпатичніша і фігура у неї краща, ніж у цієї дівчини. Що такого побачила у ній його дружина?

І Ігор почав розпитувати співробітників про цю дівчину. Виявляється, працює вона в сусідньому відділі, незаміжня, ровесниця Ігору, але виглядає років на п’ять молодше. Ігор познайомився з нею і сам не помітив, почався роман.

В результаті Ігор розлучився з Яною, обманювати дружину він не хотів. Чи одружиться він з новою коханою, час покаже. Але, якби не ревнощі дружини, Ігор і не подивився б на цю дівчину.

About the author