Ірина давно жила без чоловіка. Багато років тому він пішов з сім’ї, від неї і сина Івана. Пішов до іншої жінки. Іван влаштувався на роботу. Жили вони дружно. А якось її «хлопчик» познайомився з Даринкою. Йому тоді виповнилося сорок років. – Я думала, так і залишиться неодруженим, – казала Ірина подрузі Олені. – А він одружитися надумав! І все б нічого… Я навіть не знаю, як тобі й сказати… Ірина раптом встала, взяла свій телефон і показала Олені фото нареченої. Олена глянула на фото й ахнула

-Навіщо вам винаймати житло? Хіба ж у нас місця мало? Приходьте та й живіть.

Ірина Сергіївна давно жила без чоловіка. Багато років тому чоловік пішов із сім’ї, від неї та сина Івана. Пішов до іншої жінки, молодшої і цікавішої, аніж набридла за двадцять років шлюбу дружина.

На поділ майна подавати не став. Все їм лишив: квартиру, дачу, машину.

Іван здобув освіту. Влаштувався на роботу. Дівчат додому хлопець не водив. Ірина Сергіївна навіть переживала із цього приводу. Чому він один, ні з ким не зустрічається? Потім упокорилася з думкою, що онуків, можливо, їй так і не дочекатися.

Жили вони дружно.

Поки якось її «хлопчик» не познайомився з Даринкою. На той момент йому виповнилося сорок. Не найкращий вік для вступу в перший шлюб.

-Думала, так і залишиться неодруженим, – ділилася Ірина Сергіївна зі своєю подругою Оленою. – А він надумав одружитися. І все б нічого… Я навіть не знаю, як тобі й сказати…

Ірина раптом встала, взяла свій телефон і показала Олені фото нареченої.

Олена глянула на екран телефона й ахнула.

-Вона молодша за мого сина на цілих п’ятнадцять років! Ще й з дитиною!

-Ну, а де йому майбутню дружину серед ровесниць знайти? До сорока років усі самотні жінки або розлучені, або вдови. Думаєш, у них нема дітей? Напевно, і життєвих проблем купа за плечима. Тож краще вже нехай буде молода, – заспокоїла її приятелька.

Обраниця сина була в них у гостях кілька разів. До майбутньої свекрухи поставилася байдуже.

Про себе нічого не розповідала і до жінки жодного інтересу не виявляла.

Відгуляли весілля. А потім Іван повідомив, що знайшов для них квартиру, до якої вони переїжджають.

-У нас три кімнати. Живіть у будь-якій, – сказала Ірина Сергіївна. Жінка боялася самотності.

Вона була готова доглядати чужу дитину, готувати і прибирати. Аби діти залишилися. Але син проявив завзятість.

У гості до матері майже місяць не заїжджав. А як відвідав, почав прямо з порога:

-Мамо, давай розміняємо нашу квартиру. Навіщо тобі такі хороми? Та й нам із Даринкою гроші не зайві за чуже житло платити.

-То поверніться і живіть тут. Я буду тільки рада!

-Ти не розумієш, ми хочемо жити окремо. Самостійно. Своєю сім’єю.

Ірина Сергіївна засумувала. З якого часу вона перестала бути сім’єю для власного сина?

-Домовилися? А розміном я сам займусь. Або краще продамо і підберемо щось потрібне тобі і нам.

Жінці було шкода розлучатися із місцем, де вона провела стільки років. У неї тут стільки знайомих, подруг, хороший лікар у поліклініці за два кроки від будинку.

Куди їй переїжджати на старість років?

Вона обіцяла подумати. Син тепер почав заїжджати майже щодня. І щоразу заводив розмову про обмін.

Довелося погодитись.

Квартиру продали швидко. Іван купив двокімнатну для себе та молодої дружини. Грошей, що залишилися, ледь вистачало на кімнату в гуртожитку.

-Можна ще й дачу продати, – запропонував він.

-Дачу не чіпай! – надто голосно сказала мати, не намагаючись стримати своїх емоцій. – Я й без того всіх подруг втратила, коли з колишнього місця переїхали.

На їхнє колишнє місце вже заселились нові мешканці. Весь час Ірина Сергіївна проводила тепер на улюбленій садовій ділянці. Добре, що літо надворі.

Все частіше вона думала: шкода, що будинок не розрахований на зимове проживання. Ось в інших – будь ласка. Сусіди, що навпроти, газ у будинок підвели і живуть там цілий рік.

А що їй заважає? Гроші залишились. Потрібно дізнатися, може вистачить.

Ірина Сергіївна почала дізнаватися, як краще провернути цю справу. Сусіди зголосилися їй у цьому допомогти, консультували з кожного питання, що виникало.

Вона поспішала. Потрібно все встигнути, доки зима не прийшла.

Іван обурився.

-Ще чого надумала жити на садовій ділянці! А що люди скажуть?

-Щось тебе, синку, ні чия думка не турбувала, коли нашу квартиру продавав. Чи ти не знав, що можна купити за отримані гроші?

Син образився. Зовсім їздити перестав. Але засмучуватися з цього приводу вона не мала часу. Ірина Сергіївна серйозно зайнялася благоустроєм садової ділянки.

До холодів все було готове.

Свій перший новий рік на дачній ділянці вона вирішила зустріти одна. Але не тут то було! У гості попросилися подруги, що в місті залишилися. Сусіди з подарунками та частуваннями прийшли.

І вона раптом зрозуміла, що по-справжньому щаслива і не самотня!

Вона сподівається, що в Івана з його Даринкою теж все добре…

About the author