Катя була на роботі, коли до неї зателефонувала мама. – Завтра буду в тебе. Запрошуй свого хлопця знайомитись, – щебетала у слухавку Вікторія Денисівна. – Добре мамо, – сказала Катя і заплакала. – Ну і чого ти розплакалася?, – пролунав збоку голос її колеги Віктора. – Що сталося? – Я сказала мамі, що у мене є чоловік. І вона їде з ним знайомитися, – Катя схлипнула. – Але насправді у мене нікого немає. І тут у Віктора виникла одна ідея. – Не хвилюйся. Я все вирішу, – тільки й сказав він

Віктору було 48, коли дружина пішла від нього.

Неодружений, красивий, працьовитий. Для багатьох колег він виглядав ідеальним кандидатом у майбутні чоловіки. А ось сам чоловік після розлучення охолов, став черствим і не поспішав підпускати до себе жінок.

Останні 7 років він працював в автошколі інструктором і навіть не думав нічого міняти.

Катя переїхала до міста нещодавно. Вона поїхала від рідні, яка набридала їй питаннями про шлюб, дітей. Жінці було лише 31. Молода, вільна. Їй ніхто не потрібний. В автошколу вона прийшла за оголошенням: водійського стажу вистачало, кваліфікаційний іспит був простим, а зарплату обіцяли добру.

— Катерино, ви чудово впоралися. Тепер справа за практикою. Але спочатку кілька тижнів покатаєтеся як пасажир з Віктором Олександровичем. Він педагог зі стажем, – розповідав директор філії.

Віктор прийняв нову підопічну холодно. Під час тренувальних поїздок він намагався мовчати, зрідка видавлюючи коментарі: “Ну, і куди ти дивишся?”. Їхнє спілкування було непростим, але вже через три тижні Катя їздила зі своїми першими учнями. На роботі вони бачилися дуже рідко.

Того дня Каті зателефонувала мама.

— Люба, я їду. Завтра буду в тебе. Запрошуй свого хлопця знайомитись, — щебетала у слухавку Вікторія Денисівна.

— Так, мамо, обов’язково, — сказала Катерина і заплакала.

У школі вже давно було пусто. Мало хто з інструкторів ставлять уроки на пізній вечір. Катя була винятком.

— Ну і чого ти розплакалася?, — пролунав тихий голос Віктора. — Що трапилося?

— Ой, я думала, вже нікого немає. Ти ж не ставиш заняття так пізно.

– Сьогодні форс-мажор. І що в тебе сталося?

Катя знову заплакала. Гірко, голосно. Коли стало легше, як на духу розповіла про маму, яка нездужає і їй не можна нервувати, як вона поїхала з рідного міста, де її втомлювали з питаннями про сім’ю та дітей.

— А пару місяців тому я обманула їх, що в мене все серйозно і чоловік є, щоб відстали. Завтра мама їде, а в мене ні чоловіка, нічого. Не зможу їй пояснити, що я обманула її.

Віктор слухав з недовірливою усмішкою.

— Смішна ситуація, звісно. Ти її сама собі вигадала, але, якщо хочеш, я можу підіграти.

– Правда?

Наступного дня Віктор з Катею зустрічали її маму на пероні. Підставний “зять” намагався показати себе з кращого боку, був вічливим і добрим. Вони провели разом тиждень. Віктор навіть ночував у Каті, щоби зберігати ілюзію ідеальних стосунків.

— Прощавай, Катруся. Бувай, Вітя. Ти мою донечку бережи. Чекаємо на вас у гості, — говорила мама на прощання, піднімаючись на потяг.

— Обов’язково, матусю, обов’язково.

Потяг їхав у далечінь, а разом з ним наростала тривога.

За ці кілька днів Катя настільки повірила у цю казку, що встигла прив’язатися до Віктора.

— Вітя, я зараз знову заплачу, – раптом сказала Катя.

— Знову вигадала собі якусь проблему? – сказав чоловік.

– Ага, я здається в тебе закохалася, – сказала опустивши очі жінка.

– Ех..Був би привід плакати. Можливо це взаємно? – усміхнувся чоловік.

Одна не дуже розумна історія обману стала початком щасливих стосунків двох колег. Згодом Юрій зізнався, що закохався в Катю з першого погляду. Коли він навчав її теорії, допомагав з новими учнями, і він більше ніколи не хотів її відпускати.

About the author