Ліза вперше прийшла в гості до свого коханого Віталія. Квартира здивувала її чистотою. І скрізь портрети Віталіка. – Дивись, ось ванна, а ось кухня. Старайся води багато не лити, коли в душ підеш! Зараз ціни такі, що ого-го! Ходімо на кухню, покажу, де що. Ти насмаж котлеток, салат зроби, як мама мені робила! Ну, давай, а я поки що піду подрімаю годинку! Розбуди потім, як готове все буде. І Віталій пішов у кімнату… Ліза стояла з широко відкритими очима. Нарешті вона вирішила діяти

-Лізо, ну розповідай, як там твій наречений із? Чи зустрічалися вже?

-Так пару разів гуляли в парку, нічого такий, цікавий.

-А що, він тебе навіть у ресторан не запросив?

-Та він одразу сказав, що любить прогулянки на свіжому повітрі.

-Ну, квіти хоч подарував?

-Ні. Він сказав, що квіти ознака дрібʼязковості, і взагалі, це непотрібна трата грошей.

-Мабуть, він поки що не впевнений у ваших відносинах, не хоче витрачати гроші. Ну гаразд, тримай в курсі, подруго!

Ліза два місяці вже спілкувалася з Віталієм. Приємна зовнішність, цікавий співрозмовник, старший за неї на пʼять років. Був одружений, розлучений, дітей нема. Все, як у Лізи. Була заміжня, розлучилася, дітей немає.

З Віталієм познайомилася випадково в Інтернеті, він відповів на її коментар, і помчало. Слово за слово, багато спільних інтересів. Чому б і ні. Живуть, щоправда, у різних містах. Але в наш час це не перешкода.

Машини у Віталія не було. Не вважав за потрібне її купувати. Дорого коштує, та ще й потім обслуговувати її, заправляти. Він чудово обходився міським транспортом.

Ліза ж навпаки, життя без машини не уявляла.

Трохи поспілкувавшись у мережі, Ліза вирішила, що можна зателефонувати, послухати голос один одного. Віталій поцікавився, який у неї мобільний оператор. Виявилось, що не такий, як у нього.

-Знаєш, у мене тариф похвилинний, дорого вийде, якщо на інший тариф дзвонити. Давай через інтернет подзвоню, це ж безкоштовно.

Голос виявився приємним. Обговорили погоду, роботу. Ліза почала розповідати про свою улюблену кішку Марусю.

-Лізо, скільки ж тобі коштує тримати кішку? Віскаси ці дорогі…

-Ну, я не годую віскасами, я купую хороший корм, не дешево, звичайно, але що робити. Проте Маруся добре виглядає і здорова. Адже вона мені, як рідна людина.

-Ну, не порівнюй, це всього лише кішка… Не розумів ніколи такої любові до вихованців, та ще й такі гроші витрачати на них.

Лізі було неприємно це слухати. Ну та гаразд, всі люди різні.

Через тиждень Віталій написав, що може до неї приїхати. Знайомий їде у її місто, і він безкоштовно зможе підвести його. Ночувати залишиться у цього знайомого.

Ліза погодилася.

Вони зустрілися в парку, погуляли, вдосталь наговорилися. Наступного дня знову прогулянка в парку, і він поїхав. Начебто непоганий, але Лізу щось бентежило в ньому…

Через місяць Віталій запросив у гості Лізу. На своїй машині їхати вона не хотіла, поїхала електричкою. Віталій зустрів її на вокзалі. Без квітів. Ну, що вдієш, не любить він їх, мабуть. Ліза сказала, що хоче поїсти.

-Ходімо в супермаркет, там якраз акція сьогодні, затаримося. Прийдемо до мене, і щось приготуємо. У кафе ціни такі, що ого-го!

У магазині Віталій брав все тільки з цінником з акції. Йогурти, мʼясце, трохи прим’яті помідори…

-Глянь, ціни які хороші, термін придатності спливає, от і знижують ціни. Я стараюся завжди так брати, до останнього чекаю, коли акції розпочнуться. Дуже бюджет заощаджується. Кілька разів зіпсувалось мені, але це нічого, все одно вигідно…

Так, дивись, ігристе зі знижкою, треба взяти, романтику увечері влаштуємо. Ти цукерки любиш? Дивись, які дешеві треба взяти. А що ти взяла? Ковбаса ця дуже дорога, навіщо? У мене Краківська вдома є в холодильнику, нічим не гірша!

І, взагалі, знаєш, я дуже вигідний наречений. Не гульбаню, зайвого не витрачаю, всі гроші в сім’ю несу. Єдине моє захоплення – інтернет, люблю там посидіти… Ну, ти і сама така.

Ліза промовчала. Їй щось було вже неприємно їхати до нього.

-Ну, чекаємо на маршрутку… Їхати додому хвилин тридцять.

-Може таксі давай викличемо? Зараз година пік, людей набереться в маршрутку.

-Ти знаєш, як дорого на таксі? Зайві гроші витрачати на таке!

-Нічого, я оплачу, ти не переживай.

Квартира Віталія здивувала чистотою. Меблі були не нові, можна навіть сказати застарілі. Меблева стінка з кришталем і скрізь портрети Віталіка. Він усе життя прожив тут із мамою, якої не стало півроку тому.

-Дивись, ось ванна, ось кухня, спальня… Постарайся води багато не лити, коли в душ підеш, зараз ціни такі, що ого-го… Моя колишня любила повну ванну набирати, так я сварився постійно, навіщо такі витрати?! Мама моя переживала щоразу, коли рахунок приходив.

Ходімо на кухню, покажу, де що є.

Ти насмаж котлеток, салат зроби. Вдало все ж таки я купив продукти, в пів ціни майже. Ну, займайся, я поки що відпочину трохи, втомився щось, може подрімаю годинку. Розбуди потім, як готове все буде. Хочеш, йогурт ось візьми, перекуси поки що.

Віталій пішов у кімнату.

Ліза стояла з широко відкритими очима і не знала, що й думати. І тут вона вирішила діяти.

Тихенько взяла свої речі і пішла до виходу. Куплену ковбасу вона залишила в холодильнику, нехай потішиться.

Приїхавши додому, вона пішла в душ. Лила води стільки, скільки хотіла. Її розібрав сміх, при згадці про Віталіка. Ось звела доля! Скільки ж нюансів під час особистої зустрічі.. В інтернеті цього не побачиш, яка людина насправді.

Йому відправила повідомлення, написавши, що вона дуже не економна і наврядчи в них щось вийде. На що він відповів, що навіщо він витратився і накупив багато зайвого…

…-Ну, подруго, коли заміж?

-Коли акція буде, хороші наречені недорого, тоді й вийду! Жартую я, Віталік навчив економити на всьому. Ну його, це заміжжя, мені й одній непогано!

Хочу, халву їм, хочу, пряники, пам’ятаєш. Житиму у своє задоволення, а “вигідних” наречених, як називає себе Віталік, нехай інші забирають, мені не шкода!

About the author