Максим приїхав до батьків в село. Треба ж допомогти по господарству! Сусідська дівчина Настя здалеку дивилася на нього, але не підходила. І все ж таки вони зустрілися прямо на вулиці. Як Максим здивувався: – Невже це ти, Настя?! Та тебе не впізнати! Справжня красуня виросла! Настя зашарілася. Але нічого не встигла відповісти. А ввечері Настя почула, як його гукнула Надія, з якою мати мріяла одружити Максима. Вони стояли і про щось розмовляли. Тієї ночі Настя знову плакала. А Максимові було не до неї. Тоді Настя вирішила діяти

На вулиці перед подвірʼям було збудовано весільний намет.

У ньому гриміла музика. Раз у раз виходили веселі гості. Біля входу юрмилися люди, яким було цікаво, що там. Вони розглядали нареченого і наречену, як прикрашений стіл, як одягнені гості.

Завтра пліткарки досхочу перемиють усім кісточки.

Тут же в куточку стояла чотирнадцятирічна Настя. Вона не зводила очей з нареченого та нареченої.
Минулого року Максим повернувся зі служби. Настя ахнула, яким він став гарним.

І її серце почало стукати швидше від вигляду її першого кохання. Але хіба міг дорослий хлопець звернути увагу на неї? Ні звісно…

Він гуляв із дорослими дівчатами. Цим викликаючи палкі ревнощі у Насті.

А півроку тому Максим поїхав у пошуках роботи в місто. І привіз звідти наречену.

Тепер на все село гриміло веселе весілля. А Настя ковтала сльози.

Вона оплакувала своє перше кохання.

Після весілля Максим із дружиною поїхав у місто. Іноді приїжджав у гості до батьків допомагав по господарству. Але жодного разу молода дружина не приїхала до свекра.

-Не до вподоби ми їй припали, – зітхала Наталя, мати Максима. – І сільське весілля їй не сподобалося. А хіба в місто ми могли всіх рідних запросити? Не про таку дружину ми для сина мріяли…

А тепер що?! Нехай живуть! Може народить дитину, онуків до нас возитимуть на свіже повітря.

Але невістка народити не поспішала. Найбільше на світі вона любила себе. Тому всі гроші чоловіка витрачала на те, щоби виглядати ще красивішою.

Про яку дитину йдеться, якщо треба збільшити то те то інше?

І Максим через кілька років розлучився. Став жити сам.

А тим часом Настя росла, росла та й виросла. Але любов свою першу не забувала.

Приїхав Максим до батьків допомогти по дому. Настя здалеку дивилася на нього, але не підходила.

І все ж таки вони зустрілися прямо на вулиці.

Як Максим здивувався:

-Невже це Настя? Та тебе не впізнати! Справжня красуня виросла!

Настя зашарілася. Але нічого не встигла відповісти. Він ласкаво погладив її по голові й пішов. Так, Максим, як і раніше не бачив у ній жінку.

А ввечері Настя почула, як його гукнула Надія, з якою мати мріяла одружити Максима. Надія підбігла до нього. Вони стояли і про щось розмовляли.

Цієї ночі Настя знову плакала. Її дитяче кохання переродилося в доросле почуття. А Максимові було не до неї.

Тоді Настя вирішила йому все сказати. Вона підійшла до нього, коли він був один.

-Максиме, чому ти дивишся на мене, як на малу. Я вже виросла і давно кохаю тебе.

Максим подивився на неї:

-А ти і є мала, маленька і нерозумна. Але, щиро кажучи, дуже гарна. Адже я на десять років старший!

-Ну і що?

-І вже був одружений.

-Мені все одно!

-Подивися, скільки навколо гарних молодих хлопів. Вибирай будь-кого.

-Не потрібні вони мені!

Максим розгнівався:

-Ти ці дурниці облиш! Я збираюся до Наді свататися.

-Ти просто нерозумний! – сказала Настя і втекла.

Увечері мати сказала Максимові:

-По селу пліткують, ти з Надькою зустрічатись став?

-Так, а що? Ти ж завжди хотіла, щоб я на ній одружився.

-Відтоді багато води витекло.

Надія теж з першим чоловіком розлучилася. Дітей не народила.

У місті в якусь погану історію втрапила. Батько з братом їздили допомагати.

Додому повернулася і почала мстити.

-В якому сенсі?

-У тому самому. Чоловіків одружених приваблює. Побачила тебе і на тебе переключилася. Дивись, синку, не зроби ще одну помилку.

Максим поїхав у місто, не побачивши Надію.

Про одруження з нею він просто так сказав Насті, щоб та перестала дурницями собі голову забивати. Бач, що вигадала, його вона любить! Маленька ще!

І Максим раптом згадав відкриті очі дівчини, її тремтячі губи. І йому знову захотілося побачити її. Але він стримував себе. Лише через місяць поїхав до батьків.

А ввечері побачив, як Настя йде під руку з гарним сином голови села. Під час зустрічі обоє стримано привіталися один з одним.

-Ну й правильно, – подумав Максим. – Їй краще з ним, аніж зі мною.

Пройшов рік. Максим увесь час думав про Настю. Тепер він розумів, що полюбив її.

Але, приїжджаючи додому, бачив її з тим хлопцем. Очі дівчини були завжди сумними. Привітавшись, Настя швидко відверталася, неначе боялася дивитися на Максима.

А він боявся почути, що вона виходить заміж.

Якось після приїзду до батьків він слухав новини, які йому повідомляла мати. Раптом він почув ім’я Насті.

-Мамо, а що ти про Насту сказала?

-Та сватав її тут один. А вона ніяк! Каже, рано мені заміж. Та й правда – двадцять років дівчині, хай погуляє.

І тоді Максим наважився. Увечері пішов додому до Насті і з порога сказав:

-Настя, виходь за мене заміж. Я давно тебе кохаю.

Мати, батько, сестра Насті переводили погляд з одного на іншого, не розуміли, в чому справа.

Настя спочатку помовчала, а потім сказала:

-І все-таки я дочекалася тебе!

І кинулася йому на шию.

Після весілля молодята поїхали в місто.

Щоліта привозили до бабусь та дідусів онуків.

Скоро вже двадцять років, як вони щасливі разом. Все у них є – і квартира, і достаток, а головне, кохання один до одного.

Настя іноді каже:

-Адже якби я тоді не підійшла до тебе першою, нічого б цього ми не мали…

А він щасливий цілує свою кохану молоду дружину…

About the author