Марія Сергіївна смажила кабички, коли пролунав сигнал телефону. Прочитавши повідомлення, жінка спочатку засяяла, проте, щось згадавши, відразу змінилася на обличчі.
– Ну, треба ж, як недоречно! – сумно вигукнула вона.
– Що сталося, бабусю? – одразу відгукнувся з кімнати онук Михайло.
– Та нічого, нічого, я розберуся, – промовила Марія Сергіївна.
Михайла така відмовка не влаштувала. Він навчався на другому курсі технічного університету та вважав себе відповідальним за бабусю. Батьки вже рік як жили і працювали в іншому місті і приїжджали тільки на великі свята.
– Ану, давай, розповідай, що в тебе сталося, – суворо сказав онук, зайшовши на кухні.
– Та з підробіткою моєю накладка виходить, – засмучено почала пояснювати Марія Сергіївна. – Клієнтка написала, що чекає в неділю о десятій, а в мене о десятій тридцять вже в іншому місці призначено. Не встигнути ніяк! І замовлення втрачати шкода!
Справді, ситуація видавалася безвихідною. У вихідні Марія Сергіївна з ентузіазмом підробляла прибиранням квартир.
Великої потреби в грошах у них з Михайлом не було, просто її натура не дозволяла сидіти, склавши руки, відчуття затребуваності якось окриляло, робило її життя радіснішим.
– Давай я в одній із квартир приберу! – охоче запропонував Михайло.
– Та що ти! – махнула рукою бабуся. – Це тобі не завдання з алгебри вирішувати. Там в обох випадках генеральне прибирання потрібне. Досвідченій людині годин вісім працювати треба, а ти вдома тільки пилососиш.
– Немає проблем, – уперто мотнув головою Михайло. – Давай, я за повною програмою на нашій квартирі потренуюся, а якщо забуду щось – не страшно, підкажеш.
Марія Сергіївна недовірливо подивилася на онука, але в душі вже з’явилася надія. Чому б не спробувати? Інших варіантів все одно немає.
Експеримент призначили на ранок суботи.
Представивши онуку всі миючі засоби, бабуся поїхала в гості до подруги, пообіцявши повернутися через п’ять-шість годин і провести роботу над помилками.
Рівно через п’ять годин Марія Сергіївна відчиняла вхідні двері. “Цікаво, як там онук. Чи справляється з прибиранням?”
Перше, що вона почула, це гуркіт, що долинав з кімнати Михайла.
– Не витримав. Все кинув і сів у свої ігри грати, – посміхнулася бабуся.
Проте картина, що представилася перед очима, здивувала її.
Квартира сяяла чистотою. Здивована Марія Сергіївна пройшла на кухню, потім у вітальню, провела пальцем по полицях. Ніде ні порошинки.
А старенька люстра виглядала так, наче її тільки вчора з крамниці принесли.
– І це все за п’ять годин? – збентежено пробурмотіла Марія Сергіївна.
– За чотири, – незворушно відгукнувся Михайло.
Він стояв біля входу до вітальні і задоволено посміхався.
– Якщо вмієш завдання з алгебри вирішувати, – хитро підморгнув він, – то й процес прибирання оптимізувати зможеш.
– І як же ти… оптимізував? – поцікавилася бабуся, що прийшла, нарешті, в себе.
– Дуже просто, – із задоволенням почав пояснювати Михайло.
– Перший принцип – танцюємо від стелі. Тобто спочатку чистимо люстру, потім шафи і двері, після чого спускаємося на підлогу. Так пилюка не потрапить на предмети, які ми вже очистили.
– Другий принцип – правило далекого кута. Визначаємо дальній кут по відношенню до дверей і моєму-пилососимо, відступаючи до дверей, щоб двічі одне й те саме не чистити.
– Третій принцип – працюємо в режимі багатозадачності…
– Це ще як? – зупинила бабуся онука.
– Та дуже просто. У санвузлі, наприклад, перед тим, як плитку відтирати, обробляєш раковину та унітаз. Поки ти з плиткою возишся, засіб для чищення в інших місцях працює. От якось так…
Михайло був настільки переконливий, що таки вмовив бабусю домовитися з її клієнткою про вимушену заміну.
У неділю, старанно відпрацьовуючи перший об’єкт, Марія Сергіївна більше думала про те, чи не підведе Михайло. Все-таки, вдома – одна справа, а в гостях – зовсім інша.
Вона навіть не відразу помітила, що, дотримуючись методики онука, закінчила роботу на цілу годину раніше, ніж звичайно. Щойно вийшла надвір, набрала Михайла. Може треба під’їхати, допомогти?
У телефоні лунали довгі гудки. “Працює, мабуть, не чує”, – заспокоювала себе Марія Сергіївна. Проте, не відповів він і за п’ять, і за десять хвилин.
Занепокоївшись, бабуся зателефонувала замовниці. Життєрадісний голос відгукнувся одразу.
– Здрастуйте, Маріє Сергіївно! А я вас набираю, хочу за онука подякувати. Я просто захоплена його науковим підходом. Геніальне прибирання! Ні порошинки! Він ось щойно пішов. І ви вже вибачте, що затримався, я йому тут ще одну роботу підкинула.
– Яку ще роботу? – підозріло запитала бабуся, що заспокоїлася.
– У моєї доньки проблеми з математикою. Так він їй за дві секунди пояснив, як завдання з алгебри вирішувати. Ви не будете проти, якщо я запропоную йому репетитором у нас попрацювати? Донька дуже просить…
