Михайло повернувся з роботи пізно. Не помічаючи ні дружину, ні донечку Оленку, він швидко пройшов у спальню і ліг на диван. Оксана одразу відчула недобре, але Михайло мовчав. Щось незрозуміло буркнувши, він відвернувся до стінки і закрив очі. Чоловік кілька хвилин полежав, потім встав з дивану, мовчки зібрав свою валізу і, ні слова не кажучи, пішов з дому! Оксана не вірила, що це відбувається з нею

-Оксано, це точно приворот. Навіть не сумнівайся.

-Ні-ні, я просто не можу в це повірити! Як же так?

-А що? У світі й не таке буває…

Оксана лише похитала головою. І чому це трапилося саме з нею, досить розсудливою молодою жінкою, яка не вірить у містику та інші нісенітниці?

Адже вона була так щаслива з Михайлом. Кілька років пролетіли, як одна мить. Народження їхньої доньки, довгоочікувана поїздка на море, ніжність і ласкаві обійми, любов і обожнювання, що постійно світилися в його очах.

Але щастя ніколи не буває вічним. Весь час щось трапляється, що порушує мирний та спокійний перебіг життя, як це сталося і з ним.

Тиждень тому її чоловік, повернувшись з роботи пізно, не помічаючи ні її, ні Оленки, яка радісно крутилася навколо нього.

Він швидко пройшов у спальню і приліг на диван. Оксана одразу відчула недобре, але не змогла витягнути з Михайла жодного слова.

Щось незрозуміло буркнувши, той відвернувся до стінки і повільно закрив очі.

Оксана могла тільки здогадуватися, що такі разючі зміни могли бути пов’язані з появою у відділі Михайла такої собі Лариски, яка поклала око на її чоловіка.

Звичайно, за його словами, Михайло ніяк не відповідав на її залицяння, але Оксана все ж таки розуміла, що ця жінка не відступиться.

І, мабуть, вона вже досягла свого.

Адже тоді ж, увечері, чоловік кілька хвилин полежав, потім встав з дивану, мовчки зібрав валізу і, ні слова не кажучи, пішов з дому.

Оксана не вірила, що це відбувається з нею.

Звичайно, Оксана спробувала одразу набрати його номер телефону, але все безуспішно, – лунали лише довгі і протяжні гудки.

-Слухай, Оксано, – Світлана все ніяк не вгамовувалася від своєї гіпотези. – А давай перевіримо. Сходимо до знайомої ворожки, а вона тоді точно скаже, приворот це, чи ні.

-Я навіть не хочу і чути про це, – обурено захитала головою Оксана. – Якщо все так, як ти й кажеш, мені від цього не стане легше. А у всю цю містику я й поготів не хочу втручатися. Будь що буде.

Згодом, звичайно, Оксана дуже пошкодувала про свої слова. Чоловік невдовзі подав на розлучення.

І молода жінка змирилася і більше не боролася за своє щастя. На суді вона вперше побачила розлучницю Лариску, яка щось ласкаво нашіптувала Михайлу. Той же спокійно слухав її, байдужий до решти. На колишню дружину він навіть не глянув. І тоді Оксана зрозуміла, що все скінчено. Михайла їй уже не повернути.

Лише турботи про доньку врятували її від розпачу. І лише зрідка безневинне питання дочки занурювало у сумні спогади:

-Мамо, а тато скоро прийде?

-Скоро, дочко, скоро, – вкотре казала вона ці слова.

Тим часом минули роки. Оксана стала потихеньку забувати те, що сталося, і стала замислюватися про новий шлюб.

Василь, її новий знайомий, який працював разом з нею в одному відділі, вже давно поклав на неї око. Але поки вона була одружена, тримав свої почуття на замку. І лише коли Оксана стала вільною, зрозумів, що в нього з’явився шанс.

Не одразу, але поступово серце Оксани потяглося до нього. Адже їй так хотілося бути щасливою. До того ж дочці потрібен був батько.

-Ну, то що, чаклунка моя, ти згодна? Підеш за мене заміж? – Василь несміливо поглядав на свою обраницю, ніби чекаючи від неї каверзи.

-Чому це чаклунка? – посміхнулася молода жінка.

-Приворожила ти мене, зачарувала.

Оксана побіліла і з переляком подивилася на чоловіка.

-Що ти, що ти. Навіть жартома так не кажи.

-Не буду. Ну, то що, якою буде твоя відповідь?

-Звичайно, так, – Оксана посміхнулася і обняла коханого.

Через місяць вони одружилися. Оленка незабаром звикла до нового члена сім’ї й інакше як тато його і не називала.

І лише іноді до Оксани долітали чутки про колишнього чоловіка, якого розлучниця ховала від усіх і давала настанови, щоб він і не згадував про свою колишню родину.

Але зв’язуватися з темними силами дуже небезпечно… І незабаром Лариси заслабла… Почалися проблеми з головою.

А Михайло, тільки-но завіса впала з його очей, почав згадувати своє минуле життя. І жахнувся, зрозумівши, як любовний приворот повністю зруйнував усі його мрії про щастя.

Але минулого не повернути. Оксана була заміжня і цілком щаслива, а вторгатися в її життя він вважав зайвим.

Трохи пожурившись про все, що сталося з ним, Михайло невдовзі поїхав в інше місто і там уже постарався почати нове життя, поступово забуваючи про жахіття минулого і містичні сили, що так безглуздо втрутилися в його життя…

About the author