Надя мила вікна, як раптом задзвонив її телефон. Вона витерла руки і взяла слухавку. – Хм, номер якийсь незнайомий, – подумала вона. – Я вас слухаю! – сухо сказала Надя. – Надю, привіт, це Оксана! Ти не могла б сьогодні зі мною зустрітися?! – почула вона в слухавці. Надія застигла від здивування. Дзвонила її однокласниця, з якою вони не бачилися дуже давно. – Я маю до тебе дуже серйозну розмову, – продовжувала Оксана. Надя не розуміла, що ж таке могло статися

Надя мила вікна, як раптом задзвонив її телефон. Вона витерла руки і взяла слухавку.

-Хм, номер якийсь незнайомий, – подумала вона.

-Я вас слухаю! – сухо відповіла Надя.

-Надю, привіт, це Оксана! Ти не могла б сьогодні зі мною зустрітися?! – почула вона в слухавці.

Надія застигла від здивування. Дзвонила її однокласниця, вони не бачилися вже давно.

-Я маю до тебе дуже серйозну розмову, – продовжувала Оксана.

Надя не розуміла, що ж таке могло статися.

Звичайно, вони були в друзях у соцмережах, але їхнє спілкування обмежувалося рідкісним надсиланням віртуальних подарунків на свята. Та й у класі вони особливо не дружили – були у різних компаніях.

-Привіт! Ну взагалі-то так, у другій половині дня я трохи буду вільна. А чим я можу бути корисною?

-От і чудово! – радісно заторохтіла у слухавку Оксана. – Давай зустрінемося в кафе “Ромашка”, там все й поясню. Кава й тістечка за мій рахунок!

Однокласниці зустрілися. Вибравши найзатишніший куточок, Оксана зробила замовлення і запитала Надію:

-Ти ж начебто психологиня за освітою? Мені дуже потрібна твоя порада. Юлька мені сказала, що ти можеш мені допомогти.

-О ні, – Надя засміялася. – Це були безглузді курси. Таку нісенітницю я зробила, що пішла на ці курси, згадувати соромно.

-Але все одно, ти була найрозумніша дівчинка в нашому класі, точніше ти навіть мудра, – зупинила її Оксана. – Сьогодні ввечері вирішується моя доля, і я загадала – як ти скажеш, так воно й буде.

-Ну гаразд, я все ж таки фахівець у великій фірмі з підбору персоналу, трохи в людях розбираюся, якщо це тобі допоможе, то що там в тебе?

-Розумієш, у моєму житті зараз є двоє чоловіків. Я з ними нічого не мала, і романи особливо не заводила, але сьогодні я маю одному дати відповідь – чи вийду я за нього заміж. Чи з другим зустрітися в нічному клубі, і я думаю буде з ним продовження – швидше за все я з ним проведу ніч і почну серйозні стосунки, але втрачу першого. До кого йти?

-Хм, ти мені так плутано пояснюєш, що я взагалі нічого не зрозуміла, – замотала головою Надя. – У тебе двоє чоловіків, так? З кимось ти маєш пов’язати свою долю. Розкажи мені про них.

-Розумієш, рік тому я працювала на одному підприємстві і до нас прийшов новий співробітник.

Непоганий хлопець Сашко, хоч і пересічної зовнішності, він став одразу до мене залицятися – усілякі знаки уваги, але зовсім не нахабно. Але в нього прізвище дивне, я розумію, що прізвище не визначає сутність людини, але ставилася я до нього спочатку байдуже, хоча б вже тому, що він у дорослому віці не змінив прізвище.

Надя хихикнула, але постаралася стриматися від сміху – все ж таки серйозна розмова.

-Ну ось, – продовжила скоромовкою Оксана. – Спочатку він мене дратував, всі ці букетики квіточок на моєму столі, надіслані в інтернет картинки із сентиментальними віршами – ну не подобалося мені це!

Тільки потім гарні слова перейшли у вчинки. Якось я зробила помилку перед шефом, а Сашко взяв провину на себе, і йому було все одно, що він залишився без премії. Пішли з дівчатами в нічний клуб, я йшла пізніше за всіх, і виявила, що в мене нема гаманця і вдома грошей нема! Плакала – зателефонувала всім знайомим та подружкам: хто слухавку не брав, хто не міг нічим допомогти. Зателефонувала Сашку – він тут же приїхав на машині о третій годині ночі і ще грошей мені дав на життя! Та й багато так по дрібницях є що згадати.

-Загалом – його вчинки тобі сподобалися, і ти почала закохуватися, – здогадалася Надя. – І ти стала прихильнішою до Сашка.

-Ага, але мені довелося звільнитися – я все одно з шефом посварилася. Я розізлилась і вирішила відзначити звільнення з дівчатами у тому ж нічному клубі. І тут зі мною знайомиться Микита! Точніше, я його вже давно знала, але він не звертав на мене уваги. А тут весь вечір провели, він мене провів додому. А наступного дня Сашко зробив мені пропозицію. Я сказала, що подумаю, зрозуміло, що все через Микиту. І ось, уже майже місяць у нас з Микитою щось на кшталт роману, хоча навіть ліжка не було. Він багатий, син крутих бізнесменів, на два роки молодший за мене, я закохана! Щоправда, він не такий щедрий як Сашко і вчинків чоловічих я від нього ще не бачила, але може ще рано? Щоправда, у нього все так легковажно поки що – друзі, дівчата, нічні клуби!

-Зрозуміло, чоловік мрії та чоловік реальності! – зітхнула Надя.

-Ну так, – Оксана теж зітхнула. – Розумієш, у чому річ. Сашко щось відчув, і ось сьогодні ввечері ми маємо зустрітися тут, у «Ромашці», і я йому повинна дати відповідь. Або втекти до Микити – у нас сьогодні з ним побачення, і гадаю, що я не витримаю, поїду до нього додому на ніч, він давно мене вже про це просив. Але мене тягне до Микити. Що робити? Усі різні поради мені дають, але я загадала – як ти скажеш, так і буде!

-На успіх сподіваєшся? – усміхнулася Надя. – Ось ніколи не думала, що стану монеткою в чиїйсь долі, як орел і решки. А давай не покладатимемося на удачу, просто уяви себе в майбутньому, років через п’ять. Як ти себе бачиш із Сашком?

-Ну, сім’я у нас, дитина, він мене оберігає, бере на себе чоловічі вчинки…

-А з Микитою?

Оксана замислилась і замовкла. Кілька разів пробурмотіла щось на кшталт «багатство», «романтика», але нічого зрозумілого.

-Правильно, ти не бачиш із ним майбутнього. Бо його нема! Твій Микита ловелас. Ось він сам нібито багатий, а по суті – син багатих батьків, та ще й скупий ніяк себе не проявив за цей місяць. Навіть для ночі з тобою, як нормальному чоловікові, треба постаратися, розщедритися, але ні – до нього прибуток і так сам йде, чого напружуватися? А Сашко зі своєю скромною зарплатою та втратою премії не побоявся, і за тобою серед ночі приїхав, грошей дав. Ну а прізвище він твоє візьме, звичайно! Виходь за нього заміж!

Надя б більше поговорила з Оксаною, але їй зателефонувала мама, просила приїхати допомогти по господарству, тож відбулася банальностями. Якось ця зустріч забулася, і вона лише іноді її згадувала, хотіла спитати – як справи в Оксани, але забувала. Але трохи більше, ніж через півроку вона все ж таки задала в соцмережах їй це питання. Оксана одразу передзвонила:

-Ой, Надю, пробач мені, все якось закрутилося в житті, думала тобі подзвонити, подякувати, і забула! Я того дня все ж таки пішла в «Ромашку», і сказала Сашку: «Так». А потім була ніч, подача заяв, весільний клопіт і, загалом, я щаслива. Спасибі тобі!

-А як же Микита?

-Уявляєш, я трохи пізніше зателефонувала знайомій офіціантці з цього нічного клубу, вона сказала, що Микита тоді взагалі не прийшов, а через пару днів з’явився в обіймах з якоюсь іншою дівчиною. Загалом, все одно нічого не вийшло б, і Сашка могла б втратити.

-А прізвище Сашко змінив?

-Звісно! І діти наші будуть з таким прізвищем. Один уже точно буде, правда ще не знаємо, хто буде – хлопчик, чи дівчинка, терміни ще малі. Дякую тобі, Надю, за мою удачу!

About the author