Наталя Сергіївна смажила картоплю з цибулькою, як раптом у двері подзвонили. Вона відклала ложку і побігла відчиняти. На порозі стояв її син Андрій з якоюсь дівчиною. – Знайомся, мамо, це Іринка, моя наречена! – почав він. – Проходьте, мийте руки, – ніяково сказала Наталя. – Зараз вечеряти будемо. Вечеря пройшла якось незручно. Але сталося несподіване! Після вечері Андрій сказав, що Іринка нікуди не піде, а залишиться у них на ніч! – Мамо, я тобі все поясню, – сказав Андрій. – На це є серйозна причина

Наталя Сергіївна смажила картоплю з цибулькою, як рапттом у двері подзвонили.

Вона відклала ложку і побігла відчиняти.

На порозі стояв її син Андрій з якоюсь дівчиною.

-Знайомся, мамо, це Ірина! – раптом почав він. – Це моя наречена. Іринко, це моя мама, Наталя Сергіївна. Та не переживай, Ірочко, ти мамі сподобаєшся…

Андрій з посмішкою посунув трохи вперед тендітну дівчину, яка несміливо виглядала з-за його плеча. Іра тихо сказала:

-Доброго дня…

-Здрастуйте, рада знайомству, проходьте, мийте руки. Зараз вечеряти будемо і поговоримо…

Вечеря пройшла якось незручно. Іринка дуже бентежилася і явно переживала через майбутню свекруху. Вона говорила тихим голосом і лише тоді, коли її прямо запитували. Решту часу мовчала, даючи Андрію говорити за двох.

Він і говорив. Що вони люблять одне одного, що хочуть побратися через місяць, що не хочуть влаштовувати пишне весілля, просто зареєструватися.

Наталя Сергіївна хотіла розпитати, як до цього ставляться її батьки, але побачила попереджувальний погляд сина і передумала.

Так і сиділа, хитаючи головою на його слова. Вирішила докладно розпитати сина пізніше, коли він, провівши Іринку, прийде додому.

Але сталося несподіване. Після вечері син сказав, що Іринка нікуди не піде, а залишиться у них із ночівлею.

-Он як, – не втрималася Наталя Сергіївна. – А стелити вам разом, чи все-таки окремо? І про що ти думаєш?

Ірина почервоніла, скочила з дивану, зі словами “я піду, казала ж я, що не треба, не дозволять…” і побігла до дверей.

Андрій взяв її за руку, пригорнув до себе, щось тихо прошепотів на вушко, червоне від збентеження і обурення, провів її до своєї кімнати, а сам вийшов до мами.

-Мамо, я тобі все поясню, – син був дуже серйозний. – Не можна їй додому, може недобре трапитися.

І він розповів, що живе Ірина з мамою та черговим вітчимом. Цей чоловік свариться з нею. А мати замість того, щоб захищати доньку, вірить своєму співмешканцю.

-Не вигадуй! Я давно знаю, що тобі не подобається мій чоловік, але намовляти на нього не треба! – ось її єдині слова у відповідь на розповідь про те, що вітчим часто буває гульбанить і влаштовує сварки…

А сьогодні Ірина ледве вибралася і пішла до Андрія, єдиного чоловіка, якому довіряла. Мати працює позмінно, її вночі не буде, а значить вітчим буде гульбанити.

Мати Ірини приїхала сюди разом із чоловіком з села, та так і залишилася тут, не поїхала навіть після того, як його не стало чоловіка. Тепер старанно намагається влаштувати своє особисте життя, а Ірі тільки й залишається мріяти, як вона вибереться із цього будинку.

Вислухавши сина, Наталя Сергіївна покликала Ірину.

-Так, доню, не переживай, все налагодиться. Житимеш тут у кімнаті Андрія. А він на кухні поживе, доки ви не розписані. Завтра всі разом поїдемо по твої речі, я сама поговорю з твоєю матір’ю. І з вітчимом, якщо він буде там, я теж знайду про що поговорити!

Наталія Сергіївна постелила Ірині, виділила їй нову нічнушку зі своїх запасів, посміявшись, що вона може в неї двічі загорнутися. Але це нічого, завтра заберуть її одяг, у своєму спатиме…

Коли вона виходила з кімнати, Ірина взяла її руку.

-Дякую, що зрозуміли, що не виставляєте мене! Я буду хорошою невісткою, я всьому навчуся, ви не пошкодуєте, ні ви, ні Андрій…

Прийнявши її на хвилинку і погладивши по спині, Наталія Сергіївна вийшла зі словами:

-На добраніч, дівчинко, не переживай, все буде добре…

На кухні Андрій застеляв старий диван. Побачивши, що мама вийшла, покликав її тихенько:

-Мамо…

Вона зайшла на кухню.

-Що, синку?

-Дякую тобі, мамо… Дякую, що прийняла мою Ірочку. – І хлопець обійняв свою матусю, височіючи над нею майже на голову.

Наталія Сергіївна промовила:

-Як я можу її не прийняти, якщо ти її вибрав? Якщо ти певен, що любиш її? Але – з випробувальним терміном!

-З яким? – Андрій був здивований такими словами.

-А ось місяць до її дня народження і є ваш випробувальний термін. Водночас і самі свої почуття перевірите.

Андрій глянув на маму і побачив в її очах смішинки. Він зрозумів, що, звичайно, вона повністю прийняла Ірину і вже готова захищати її від будь-кого.

І що завтра на матір Ірини чекає нелегка розмова. А вітчима чекає ще неприємніша, бо Наталя Сергіївна з її почуттям справедливості обов’язково висловиться про все, що думає про його ставлення до Іринки, і підтвердить свою думку дією.

У кімнаті тихо сопіла Ірина, яка нарешті відчула себе захищеною.
А у себе в спальні ніяк не могла заснути Наталя Сергіївна.

Вона міркувала, і що ж собі думають деякі жінки, які готові проміняти своїх дітей на мужиків…

About the author