По селу поповзла чутка – Настя вагітна від Віктора! Її бабуся довго не роздумувала. Пішла до батьків хлопця. Ніхто не знав, яка розмова між ними вийшла… От тільки через два дні прийшли до Насті свати і привели сина свого недолугого! Відгуляли вони весілля. Жити стали в бабусі Насті. Поки старенька була жива, чоловік поводився добре, з дружиною ладнав, на інших жінок не заглядався. А як її не стало, тут і понеслося… Одного дня сталося те, за що Настя так переживала

-Ну й пронира ж ця Настя! – обурювалася сусідка Олена. – Тільки вчора їй дитячі дрібнички віддала, що моєму Михайлику малі стали, так вона половину речей уже в інтернеті на продаж виставила!

-Звідки ти знаєш? – поцікавилася сусідка Ліда.

-На власні очі бачила! – обурено сказала Олена. – Мені Михайлик показував у телефоні!

-Значить, щось не підійшло, та й вирішила продати. Вже ж краще, аніж викидати, – вирішила підтримати Настю Оксана.

Оксана не любила пліток. Але, проти волі, була в них залучена.

Жінки стояли і пліткували біля крамниці, перед відкриттям після обідньої перерви. А продавчиня Людмила все не йшла.

-Зараз по всій сім’ї Насті пройдуться, – подумала Оксана.

Немов підслухавши її думки, Олена продовжувала:

-П’ятьох народила, а розуму не нажила. Нема чого було від цього Віктора дітей заводити. Його ж за версту видно – гультяй!

-Так вона за нього ще юною дівчиною вискочила, – зненацька заступилась за Настю Лідія.

-Вже після першої вагітності було зрозуміло, який із Вітьки цього чоловік. Так ні, вона йому народжувала та й народжувала. Поки до іншої не втік…

Оксана чудово пам’ятала той час і добре знала історію Насті.

У них в селі нічого від людей не приховаєш. Ось і ця історія одразу стала у всіх на слуху.

…Майбутня багатодітна мати рано осиротіла. Виховувала її бабуся, дивилася за внучкою, як могла.

Та не догледіла…

Щойно дівчинці виповнилося сімнадцять, як вона почала зустрічатися з місцевим халамидником Віктором.

Той її на кілька років був страший, відслужити встиг…

Незабаром поповзла чутка, що Настя від Віктора вагітна.

Бабця довго не роздумувала. Пішла до його батьків. Ніхто не знав, яка розмова між ними вийшла. От тільки через два дні прийшли до Насті свати, привели сина недолугого.

Відгуляли вони весілля. Жити стали в бабусі. Поки старенька була жива, молодий чоловік поводився добре, з дружиною ладнав, на інших жінок не заглядався.

А як її не стало, тут і понеслося… Одного дня сталося те, за що Настя так переживала… Віктор не прийшов ночувати.

Додому він потім міг тижнями не з’являтись. На плечах Насті було і господарство, і будинок, і діти.

Дякувати хоч господарству. Молочко, яйця, м’ясце – все своє.

Щоправда, давалося це все важко. За коровою, телятами дивитися і доглядати треба…

Віктор після чергового загулу сарай вичистить, в будинку допоможе. Відчуває свою провину.

Але надовго залишатися хорошим чоловіком – це не про нього.

Якось він зовсім не повернувся, зустрів нове кохання в сусідньому селі…

Що переживала тоді покинута дружина словами не передати.

Але знайшла сили, взяла себе в руки. Почала жити для дітей. А що важко, то не звикати. І при чоловіку нелегко жилося…

З дитинства привчена до праці, яка звикла цінувати кожну копійку, Настя ні хвилини намагалася без діла не сидіти.

Влітку ходила зі старшими дітьми по гриби або ягоди. Потім приїжджим продавала.

Взимку в’язала шкарпетки та рукавиці. Багато сусідок охоче купували теплі яскраві дрібниці.

Тяжко одній у своєму будинку без чоловіка залишатися. Але Настя не сумувала. Працювала з ранку до вечора і діти з матері приклад беруть.

Старші хлопці ще в школі вчаться. Але підробляти вже вміють.

То біля будинку покосять комусь із сусідів. То сніг почистять. Грошей отримають небагато, але пишаються, що самі заробили.

А донька вишивати з бісеру навчилася. А потім через інтернет все продавала. Швидше за все, вона запропонувала матері виставити дитячі речі Олени на продаж.

Особисто в Оксани язик не повернеться осуджувати багатодітну матір, яка для своїх дітей старається.

Може, й не подумала Настя, коли п’ятьох народжувала. Але ж не кинула, всю турботу та любов дітям віддала.

А головне, вчить їх виживати у цьому житті, не бути безпорадними, вміти пристосовуватися до важких ситуацій.

…Повернулася з обіду Людмила.

-Усім кісточки перемили? – пожартувала вона, знімаючи з дверей магазину замок.

Коли підійшла черга Оксани, вона окрім продуктів, що додому купити збиралася, попросила зважити їй ще цукерок і печива.

Настя, напевно, вдома. Візит Оксани жінку точно здивує. Ніколи раніше не була в неї…

А зараз Оксані раптом захотілося зайти. Посидіти, чаю попити…

Може і її Настя навчить, як долати життєві труднощі, не опускаючи голови…

About the author