Сашко поїхав на заробітки за кордон. Після повернення хлопець хотів зробити пропозицію своїй коханій Раї. Він заробив грошей і ось уже стояв біля прилавка в магазині, де працювала Рая. Вона байдуже підійшла до нього. – Ну як ти Сашко? – запитала сумно дівчина. – Нормально, – відповів Сашко. – А ти як? – А я, мабуть, заміж скоро вийду. Кличуть ось, думаю ще… Сашко застиг від розчарування. Він не розумів, як таке могло статися

-Так, зараз я зайду до цього відділу, – розмірковував Сашко. – Бігатиму очима по прилавку, ніби щось мене цікавить. Рая побачить мене і здивується: «Сашко! Яким вітром? Я так рада тебе бачити! Скільки років!” А я теж вдам, що здивувався і скажу: «Привіт! Та ось шукаю подарунок для своєї майбутньої нареченої!». Вона мене запитає: «А хто ця наречена?» Я скажу: «Ти, звичайно!», і виберу найкрасивішу каблучку».

Сашко так міркував стоячи біля ювелірного відділу торгового центру. Він бачив Раю через скло вітрини, вона стояла поруч із другою дівчиною-продавцем і про щось із нею розмовляла. Яка ж вона гарна! Весь цей діамантовий і золотий блиск вітрин тьмяніє в порівнянні з її красою. Він зробив глибокий вдих, ступив у відділ і дивився на прилавки.

-О, Сашко, привіт! – спокійно сказала Рая. – Почекай секунду.

Рая відвернулась і продовжила розмовляти зі своєю колегою. Потім у неї задзвонив телефон, і вона відійшла у куточок із кимось мило побалакати. Все! Ефект уже не той! І чого це Сашко раптом вирішив, що Рая йому зрадіє?

-Вам щось запропонувати? – запитала друга продавчиня.

-Та ні, так просто дивлюся, – відповів Сашко.

Сашко був закоханий у Раю ще з інституту. З’явилися нові друзі, нова компанія, ось там і з’явилася студентка Рая – струнка блондинка із яскравою усмішкою. Якби Сашко був сміливішим, можливо він би отримав її з першого дня, але не з його характером…

У компанії він був, скоріше, на других ролях, а харизматичний Олег оджразу зачарував тендітну дівчину. Сашко переживав, зітхав, ревнував, але намагався не подавати виду, і так довгі роки навчання. Він просто був хорошим другом для Раї та й усе. Сам він намагався завести роман з іншими дівчатами, але все проходило швидко.

Якось, коли навчання вже добігало кінця, всі зібралися на молодіжну гулянку. Олег трохи був веселий і став залицятися до Раїної нової приятельки, а та начебто була й не проти – усміхалася, загравала з ним.

Сашко бачив, як неприємно в цей час було Раї, і він переживав разом із нею. Рая відвела вбік Олега, щось йому ображено висловлювала, а той тільки сміявся. Вони дуже посварилися. Сашко за цим уважно спостерігав, тому він одразу підскочив до нахабного Олега.

-Ти що лізеш? – репетував Олег. – Це наші з Раєю розмови.

-Ти не маєш права так поводитися! – кричав Сашко.

-Це моя дівчина! Я знаю, що тобі треба – бачив, як ти облизуєшся на неї. Тільки вона не дивиться на таких, як ти! Ха!

Сашко махнув рукою і відійшов. А потім пішов проводжати Раю додому.

-Я правда тобі давно подобаюся? – запитала дівчина.

-Правда, – зізнався Сашко. – Просто в мене характер скромний, тож мовчав. Я дуже хотів би з тобою зустрічатися.

-Для цього мені треба звикнути до тебе, я ж поки що сприймаю тебе як друга, не більше.

-Давай, спробуємо, – запропонував Сашко.

Ходили в кіно, у кафе, на ковзанку, було весело. Сашко не поспішав переходити до активних дій – він відчував, що Рая ще не готова. Навіть кілька спроб поцілувати її, поки не увінчалися успіхом – Рая вся соромилася, опускала очі, не міг він це зробити проти його бажання.

-Раю, я завтра їду на заробітки за кордон, напевно, надовго, – сумно сказав Сашко, проводжаючи Раю після кіно. – Ти мене чекатимеш?

-Не знаю, – знизала плечима Рая. – Напевно.

Сашко її поцілував. Це був перший поцілунок, чуттєвий та ніжний. Він поїхав на заробітки майже на півроку, заробив грошей і ось він стоїть біля прилавка в ювелірному відділі – розгублений та розчарований, ефекту не вийшло, Рая поставилася до нього байдуже. Після телефонної розмови вона підійшла до нього.

-Ну як ти Сашко?

-Нормально, – відповів Сашко. – А ти як?

-Я, мабуть, заміж незабаром вийду. Кличуть ось, думаю ще.

Сашко застиг від розчарування. Адже йому казали, що Рая вільна!

-Невже за того Олега? – запитав він.

-Та ні, це все у минулому. Є тут непоганий варіант.

-Зрозуміло. Тоді бувай?!

-Бувай! – Рая відійшла до іншого покупця.

Ех, і на що він розраховував? Та нічого ж і не було, Рая навіть чекати на нього не обіцяла. Він часто ходив у торговий центр і дивився крізь вітрини на Раю. Іноді вона помічала це і сумно йому посміхалася. Треба постаратися забути кохану.

Коли він повернувся, то заборонив собі ходити до ювелірної крамниці та спеціально не запитував друзів про Раю. Але в один із дощових днів вона сама прийшла до нього додому вся мокра. Сашко не чекав такого візиту, він забігав по квартирі – не знав, куди затишніше посадити свою кохану, скільки ложок цукру покласти їй у гарячий чай.

-Ти мені вибач, що я прийшла, – сказала Рая, зігрівшись. – Я просто потребую хорошого друга. Мені недобре, життя не туди пішло. Я розлучилася зі своїм нареченим і навіть не жалкую про це.

-Я можу бути тобі і другом, і більше, аніж другом! – з хвилюванням сказав Сашко. – Нічого не можу з собою вдіяти, я досі тебе кохаю. Виходь за мене заміж, не роздумуючи! Будь ласка!

-Так, але ти не все знаєш. Я вагітна. Термін великий, і нічого вже не можу вдіяти.

Сашко на мить застиг. Хоча, що це змінює, якщо його кохання досі не згасло?!

-Мені все одно, що ти вагітна, – трошки збрехав він. – Значить, і в мене теж скоро буде дитина.

Рая та Сашко розписалися і поїхали за кордон – пліткарі набридли. Усі пророкували молодятам швидке розлучення, мовляв – Сашко на заробітки, а Рая гуляти, мовляв всі дружини заробітчан такі.

Та й про вагітність Раї від колишнього нареченого всі знали, вважали, що Рая прийшла до Сашка тільки тому, що більше подітися не було куди, а цей наївний все стерпить.

Але все ж таки прогнози пліткарів не підтвердилися – у сім’ї вже двоє синів, сім’я міцна та щаслива протягом уже п’ятнадцяти років. А Сашко при кожній нагоді дарує своїй коханій букети квітів…

About the author