Світлана поралася на кухні. Вона готувала картоплю з салатиком. Раптом на кухню забігла її подруга Рита. – Ти що, Світлано, з Вітькою зустрічаєшся? – з порога почала вона. – Ми ж домовилися, що з такими не водимося! Світлана аж застигла з ложкою в руках. – Я його люблю, Рито, – нарешті сказала вона. – І ти мені цього разу не вказуватимеш, що робити! Рита не знаходила слів від такого нахабства

Першого вересня Ганна Вікторівна увійшла до класу не одна.

-Здрастуйте, пʼятий клас, – Ганна Вікторівна обвела всіх поглядом. – Як ви всі виросли, подорослішали! А в нас новенька, Маргарита. Проходь, Рито, сідай до… – Вчителька ще не встигла договорити, як Рита вже підійшла до першої парти:

-Ось вільне місце, я хочу тут сидіти, – і поставила свій портфель.

Світлана беззахисно глянула на Ганну Вікторівну.

Вона, кругла відмінниця і тихоня, завжди сиділа сама. Дівчатка вважали її задавакою. А хлопчаки безсовісно у неї списували. Тому Світлані, на правах першої учениці класу та улюблениці всіх вчителів, негласно було дозволено сидіти одній.

Але новенька була донькою якогось районного начальника по освіті. І Ганна Вікторівна кивнула:

-Добре, Рито, сідай зі Світланою. Отже, ви вже п’ятикласники. У вас багато нових предметів та нових вчителів. Відкриваємо щоденники та записуємо…

-Шоколадку хочеш? – новенька дала Світлані під партою шоколад.

-Я не люблю солодке

-Брешеш, усі люблять! Їж, ти тепер моя подруга, зрозуміла? А подруги завжди діляться.

Світлана важко зітхнула, і взяла частування. Схоже, знову доведеться списувати.

Але на математиці Рита відповідала чудово і Світлана заспокоїлася.

Після занять вони разом вийшли зі школи.

Світлана до цього ні з ким не дружила. Ну і взагалі так вийшло, що подруг у неї не було.

-А ти мені сподобалася. Ти не така, як усі. Тому я тебе й обрала, – Рита взяла Світлану за руку.

І Світлана вперше відчула, що до неї ставляться добре.

З того часу подруги більше не розлучалися.

Світлана захоплювалася своєю першою в житті подругою – вона така смілива! Якщо чогось захотіла – просто йде прямо, і все.

-От би і мені так, – мріяла Світлана.

А Рита нарешті в новій подружці знайшла собі вдячного слухача.

У десятому класі Ріта заявила:

-Тато каже, що для досягнення своєї мети всі засоби підходять. Зрозуміла? Життя одне, і треба брати від нього все, що тобі подобається. Тому ми з тобою вступати будемо в економічний інститут. А потім тато нас влаштує на хорошу роботу. Я не збираюся жити на задвірках життя.

В економічний подруги вступили самостійно – вони добре вчилися, і математика була їхнім головним предметом. Навчання давалося їм легко, а дитяча дружба з роками ставала все міцнішою. Вони чудово доповнювали одна одну. Але тепер Світлана завдяки подрузі вже не була такою тихонею.

Але, коли справа дійшла до стосунків з хлопцями, Рита і Світлана дуже посварилися!

Світлана якраз готувала вечерю – картоплю з салатиком. Раптом на кухню забігла Рита.

-Ти що, Світлано, з Вітькою зустрічаєшся? – з порога почала вона. – Ми ж домовилися, що з такими не зв’язуємося!

Світлана аж застигла з ложкою в руках.

-Я його люблю, Рито, – нарешті сказала вона. – І ти мені цього разу не вказуватимеш, що робити!

Рита не знаходила слів від такого нахабства.

Після закінчення інституту Світлана таки вийшла заміж за Віктора і поїхала з ним у його рідне місто…

…Все це згадалося раптом теплим весняним вечором Маргариті Олегівні, коли вона після наради відчинила вікно у своєму кабінеті.

-Як швидко летить час, – думала вона. – Скільки мені коштувало досягти того, що я тепер маю. Посада в адміністрації. Успішний чоловік – один із найвпливовіших людей у ​​місті. Ну хай не було шаленого кохання. Але ціль виправдана – ми були корисні один одному. Добре, що син поділяє її погляди і робить необачні вчинки. Адже життя одне, і треба взяти з нього все за всяку ціну.

Цікаво, як склалося життя у Світлани? Вона так якось вчинила тоді… А могла б бути такою ж успішною, як і Рита.

Маргарита Олегівна зачинила вікно і викликала машину. Вона була дуже задоволена собою. Увечері вона мала особисту зустріч з однією потрібною людиною. Колись у них навіть були стосунки. Це дуже зближує і допомагає вирішувати питання. Це козир ділової жінки, перевага перед чоловіками-конкурентами.

Так, шкода, що Світлана виявилася все-таки не такою. Швидше за все, вона програла в цьому житті, на відміну від Рити…

…Світлана посміхаючись відійшла від вечірнього вікна. Сьогодні був її день народження. Вони як завжди відзначали цей день із Віктором та дітьми на дачі.

Приїхали друзі, батьки! Треба ж, як дивно, що в них такий великий, хоч і досить простий будинок. І все є для того, щоб жити та бути щасливим. Чи багато для цього треба?

Цього чудового весняного вечора їй чомусь раптом згадалася Ритка.

Її чудова шкільна подруга, якій Світлана була дуже вдячна. Жаль, що Рита так і не зрозуміла головного. Що все у житті має свою ціну, яку доводиться заплатити.

Але те, що по-справжньому дороге, те, що безцінне і призначене згори, дістається тільки задарма.

Такий основний закон буття…

About the author