– Ти залишила свого Андрія, на дачі самого? Та ще й з такою сусідкою під богом, – вигукувала подруга до Рити. – А що тут такого? Мій Андрій, не зрадник, – спокійно відповіла Рита. Але сумніви засіли десь всередині, і жінка вирішила перевірити, чим займається її чоловік один на дачі. Рита, припаркувавши машину біля паркану, пройшла до будинку. Зайшла всередину, обережно прочинила двері на веранду і… ахнула 

– Ось ти тут працюєш, а Андрій твій, мабуть, зі студенточкою на дачі розважається, – хитро зауважила Ірина, глянувши на монітор колеги. – Жартую. Залиш ти свій звіт, потім доробиш. Пішли до кав’ярні.

Рита переконала себе відволіктися від роботи та вимкнула ноутбук. Так, треба відволіктися від цих набридлих цифр і формул.

Втім, обідня перерва в компанії з Іриною теж обіцяла мало хорошого. Та ще липучка. При відсутності власного особистого життя Ірина жваво цікавилася чужим і лізла в нього нахабно. Так безцеремонно, що іноді і зупиняти її доводилося.

Рита вже десять разів пошкодувала, що в понеділок у обідню перерву розслабилася і розповіла Ірині, як у вихідні з’їздила на дачу.

Розповіла про те, як там добре та затишно, яке там чисте повітря на відміну від мегаполісу.

Про те, які у них приємні сусіди – пенсіонери, до яких на канікули онука-студентка приїхала погостювати.

І ще про те, як чоловік, який працює на віддаленні, відчув різницю між містом і селом і залишився на дачі. Мовляв, все одно в офіс можна не їздити, то краще спеку на природі перечекати.

І якщо Рита нічого підозрілого у рішенні чоловіка не побачила, то Ірина розцінила його, як бажання “замутити зі студенткою”, поки дружина далеко. І щодня порушувала цю тему, відпускаючи безглузді жарти.

Вперше Рита тільки посміхнулася. За п’ять років спільного життя Андрій ніколи не давав приводу для ревнощів.

І на цьому тижні вони щовечора зідзвонювалися і довго розмовляли, обмінюючись новинами. Нічого підозрілого жодного разу не вловила.

І все ж таки слова Ірини не пройшли даремно. До четверга, маленькі сумніву таки проникли в душу Рити.

– Ну дивися, тридцятирічний чоловік сидить на самоті. А тут сусідка двадцятирічна також сумує, не знає, чим зайнятися, – говорила Ірина. – Сходять на річку, скупаються, позасмагають, то-се, а там і вечірньої романтики захочеться.

Як не старалася Рита відкинути погані думки, сумніви тільки посилювалися.

В результаті Рита не витримала, відпросилася з роботи раніше і помчала на дачу. 

– Краще вже перевірити, ніж переживати і думати, – думала вона всю дорогу. – Андрій, у мене, звичайно, не зрадник, але сусідка Марія – дівчина симпатична, товариська. Все може бути.

Рита, припаркувавши машину біля паркану, пройшла до будинку. Як таки тут добре. Тиша та спокій, Божа благодать… Чути тільки, як комахи дзижчать на різні голоси.

Рита, зайшла всередину, обережно прочинила двері на веранду.

Андрій  сидів за столом, зосереджено дивлячись на екран монітора. Його пальці бігали по клавіатурі з такою швидкістю, що й піаніст позаздрив би.

Почувши, як тихо рипнули двері, він, не обертаючись, спитав:

– Муся, це ти?

Рита відчула, як всередині все перевернулося. Її він так ніколи не називав.

– Ах, ти негідник! – Вигукнула вона. – Значить, ти тут залишився, щоб з Марією шашні крутити?

Андрій різко обернувся.

– О, Рито! – Зрадів він цілком щиро. – Ти про що? Яка Марія?

Але Рита вже вилетіла на ґанок. Ні, ну який негідник! Правильно Ірина казала – усі чоловіки однакові.

– Му! – раптом почувся дзвінкий голос. – Муся, ти де?

Молода дівчина, що вибігла з сусіднього будинку, стурбовано крутила головою, когось шукаючи. Помітивши Риту, вона по-дружньому помахала рукою.

– Рито, привіт! Наша кішка до вас не забігала?

– Що? Яка кішка? – здивовано спитала Рита.

У цей момент з-під ганку викотився пухнаста сіра грудка.

– Ось вона! – радісно вигукнула дівчина.

Сіра кішка байдуже подивилася на Риту і повільно, з гідністю попрямувала до сусідського будинку.

І знову настала пронизлива тиша…

About the author