-Може твоїх не запрошуватимемо? – задумливо покрутив ручку в руках Ігор.
-З чого б це? – здивувалася Марічка. – Ну, з мого боку всі хороші люди, одне слово інтелігенція. А твої з села? Раптом сваритися почнуть, а в нас начальник мій обіцяв прийти – пояснив Ігор.
-Ну ти даєш? – сказала Марічка. – Не знала, що ти такий манірний. У селі хороші люди живуть. Такі, як і тут Забобони якісь. Все змінюється, любий, і люди теж. Я запрошення вже надіслала. Вигадав теж мені. Рідні люди мають бути зі мною цього радісного дня! – категорично сказала Марічка.
-Ну, гаразд… – пробурмотів Ігор. – Але якщо все піде не так, винна будеш ти. Головне перед начальником не зганьбитися, – зітхнув чоловік.
-Кар’єрист ти мій, – обняла його Марічка – Не переживай, все чудово пройде!
…Настав день весілля. І тут почалися сюрпризи.
Рідня Марічки сказала Ігореві «викуповувати» наречену!
Ірина Львівна, його мати, шепнула чоловікові:
-Старомодні якісь. Я так і знала!
І глянула, як молоді відламують коровай.
Після реєстрації Ігор виніс Марічку на руках із ЗАГСу.
-Вітаємо! – кричали всі.
Полетів рис, пелюстки троянд і монети.
-Почалося, – пробурчав Ігор.
У розкішному ресторані все було готове. Кожен столик з іменами гостей.
Марічка навіть трохи образилася. Її рідних посадили за гостями з боку нареченого.
Перший танець молодих, поздоровлення від батьків.
-Ігорчику, Марічко, ми з татом вітаємо вас з новою родиною! – казала мати. – І даруємо вам ключі від квартири!
Марічка хихикнула – вони у цій квартирі вже рік жили! Бабуся Ігоря на нього давно її переписала.
А всі закричали: – Браво!
Тут вийшли мама і тато Марічки.
-Ми не такі забезпечені, як наші свати, – ніяково почала мати. – Тож бажаємо вам щастя і любові. Ігорю, бережи нашу дочку!
Мама витерла сльозу.
-Ми даруємо вам пральну машину! – урочисто сказала вона.
Сваха, аж скривилася від несподіванки.
А Марічка зворушено обняла батьків:
-Дякую вам велике, – і витерла сльози.
У залі пролунали ріденькі оплески…
Ну а потім усе пішло шкереберть.
Начальник конверт подарував зі словами:
-Молодій сім’ї не завадить!
Коробки, пакети, вази, все це складали у кут.
Офіціанти непомітно забирали подарунки у невеличку кімнатку. Ключ був у Ірини Львівни…
Спочатку всі чинно говорили тости, тихо перемовляючись один з одним.
Марічка навіть позіхати почала від нудьги. Натомість Ігор задоволено усміхався, все було так, як він і хотів.
Проходили якісь нудні конкурси, доки не встала хрещена Марічки, тітка Галя.
-Це весілля, чи поминки? Давайте пісні співати! – рішуче сказала вона.
Заграла музика і помчало… Тітка Галя взяла начальника зі столу і повела його танцювати. Це було кумедно, начальник такі викрутаси робив.
Ігор було хотів встати, але Марічка поклала руку йому на плече.
Інші гості також не захотіли відставати. Ігор з подивом побачив, як його дядько, ректор інституту, хвацько танцював навприсядки.
Одна Ірина Львівна вигукувала:
-Ой, що коїться. Що робиться!
А потім до неї підсіла тітка Галя і через пів години вони вже співали пісні. А два свати потай від дружин, засіли за біленькою…
Ігор, вже веселий, взяв Марічку і подався в танець.
-Ось так і треба – задоволено усміхнулася теща.
-А то сидить, сумний…
Розходилися вже під ранок. Дехто ще весело кричав: – Гірко!
Всі виглядали задоволеними. Ситими і веселими…
Начальник Ігоря, підійшов до молодят.
-А я то думав, що знову якась пафосна вечірка буде. А тут виявляється справжнє весілля. Зовсім, як у молодості. Молодець і ти наречена теж. Завтра поговоримо серйозно. Тобто післязавтра. Я сьогодні не до роботи, та і в тебе вихідний…
І він пішов, вигукуючи:
-Галинко, давай співати!
-Ось бачиш, я ж тобі казала, що весілля чудово пройде, а ти все казав, що погано буде, – сказала Марічка, знімаючи фату і намагаючись розчесати волосся.
Ігор сидячи в кріслі здивовано сказав:
-А весілля таки вдалося. Твої рідні просто диво!
Марічка поцілувала його в маківку:
-А ти думав. Без них я б там заснула!
І вони засміялися, згадавши, як начальник з тіткою Галею танцює…
