В Ігоря з Марічкою було весілля. Стіл накрили в шикарному ресторані. – Ігорчику, Марічко, – встала з-за столу мати Ігоря. – Ми з батьком даруємо вам ключі від квартири! Марічка хихикнула – вони у цій квартирі вже рік жили. А всі закричали: – Браво! Тут вийшли мати і батько Марічки. – Ми не такі вже й багаті, як наші свати, – ніяково почала мати. – Тож бажаємо вам щастя і любові. Мати витерла сльозу. – Ми даруємо вам пральну машину! – урочисто сказала вона. Сваха, аж скривилася від несподіванки

-Може твоїх не запрошуватимемо? – задумливо покрутив ручку в руках Ігор.

-З чого б це? – здивувалася Марічка. – Ну, з мого боку всі хороші люди, одне слово інтелігенція. А твої з села? Раптом сваритися почнуть, а в нас начальник мій обіцяв прийти – пояснив Ігор.

-Ну ти даєш? – сказала Марічка. – Не знала, що ти такий манірний. У селі хороші люди живуть. Такі, як і тут Забобони якісь. Все змінюється, любий, і люди теж. Я запрошення вже надіслала. Вигадав теж мені. Рідні люди мають бути зі мною цього радісного дня! – категорично сказала Марічка.

-Ну, гаразд… – пробурмотів Ігор. – Але якщо все піде не так, винна будеш ти. Головне перед начальником не зганьбитися, – зітхнув чоловік.

-Кар’єрист ти мій, – обняла його Марічка – Не переживай, все чудово пройде!

…Настав день весілля. І тут почалися сюрпризи.

Рідня Марічки сказала Ігореві «викуповувати» наречену!

Ірина Львівна, його мати, шепнула чоловікові:

-Старомодні якісь. Я так і знала!

І глянула, як молоді відламують коровай.

Після реєстрації Ігор виніс Марічку на руках із ЗАГСу.

-Вітаємо! – кричали всі.

Полетів рис, пелюстки троянд і монети.

-Почалося, – пробурчав Ігор.

У розкішному ресторані все було готове. Кожен столик з іменами гостей.

Марічка навіть трохи образилася. Її рідних посадили за гостями з боку нареченого.

Перший танець молодих, поздоровлення від батьків.

-Ігорчику, Марічко, ми з татом вітаємо вас з новою родиною! – казала мати. – І даруємо вам ключі від квартири!

Марічка хихикнула – вони у цій квартирі вже рік жили! Бабуся Ігоря на нього давно її переписала.

А всі закричали: – Браво!

Тут вийшли мама і тато Марічки.

-Ми не такі забезпечені, як наші свати, – ніяково почала мати. – Тож бажаємо вам щастя і любові. Ігорю, бережи нашу дочку!

Мама витерла сльозу.

-Ми даруємо вам пральну машину! – урочисто сказала вона.

Сваха, аж скривилася від несподіванки.

А Марічка зворушено обняла батьків:

-Дякую вам велике, – і витерла сльози.

У залі пролунали ріденькі оплески…

Ну а потім усе пішло шкереберть.

Начальник конверт подарував зі словами:

-Молодій сім’ї не завадить!

Коробки, пакети, вази, все це складали у кут.

Офіціанти непомітно забирали подарунки у невеличку кімнатку. Ключ був у Ірини Львівни…

Спочатку всі чинно говорили тости, тихо перемовляючись один з одним.

Марічка навіть позіхати почала від нудьги. Натомість Ігор задоволено усміхався, все було так, як він і хотів.

Проходили якісь нудні конкурси, доки не встала хрещена Марічки, тітка Галя.

-Це весілля, чи поминки? Давайте пісні співати! – рішуче сказала вона.

Заграла музика і помчало… Тітка Галя взяла начальника зі столу і повела його танцювати. Це було кумедно, начальник такі викрутаси робив.

Ігор було хотів встати, але Марічка поклала руку йому на плече.

Інші гості також не захотіли відставати. Ігор з подивом побачив, як його дядько, ректор інституту, хвацько танцював навприсядки.

Одна Ірина Львівна вигукувала:

-Ой, що коїться. Що робиться!

А потім до неї підсіла тітка Галя і через пів години вони вже співали пісні. А два свати потай від дружин, засіли за біленькою…

Ігор, вже веселий, взяв Марічку і подався в танець.

-Ось так і треба – задоволено усміхнулася теща.

-А то сидить, сумний…

Розходилися вже під ранок. Дехто ще весело кричав: – Гірко!

Всі виглядали задоволеними. Ситими і веселими…

Начальник Ігоря, підійшов до молодят.

-А я то думав, що знову якась пафосна вечірка буде. А тут виявляється справжнє весілля. Зовсім, як у молодості. Молодець і ти наречена теж. Завтра поговоримо серйозно. Тобто післязавтра. Я сьогодні не до роботи, та і в тебе вихідний…

І він пішов, вигукуючи:

-Галинко, давай співати!

-Ось бачиш, я ж тобі казала, що весілля чудово пройде, а ти все казав, що погано буде, – сказала Марічка, знімаючи фату і намагаючись розчесати волосся.

Ігор сидячи в кріслі здивовано сказав:

-А весілля таки вдалося. Твої рідні просто диво!

Марічка поцілувала його в маківку:

-А ти думав. Без них я б там заснула!

І вони засміялися, згадавши, як начальник з тіткою Галею танцює…

About the author