Валентина мила посуд, коли пролунав телефонний жзвінок. Дзвонила тітка. – Привіт Валя. Як життя? – почула жінка в телефоні. – Та все, як завжди, – відповіла Валентина. – А в нас стільки проблем, стільки проблем, що не знаємо як виплутатися, – скаржилася тітка. – Так, я знаю, мама розповідала, – відповіла Валя. – А ти продай свою машину і квартиру. А сама до мами переїжай. Це нам допомогло б, – видала тітка. Валя застигла від подиву, не знаючи, що й відповісти

Валентина розлучилася з чоловіком рік тому і залишилася одна із п’ятирічним сином. Мама жила в іншому місті, тож молодій жінці доводилося справлятися самій.

Особливих матеріальних труднощів вона не мала: працювала, у вихідні підробляла віддалено в інтернеті.

Чоловік, крім аліментів, оплачував дитячий садок і давав гроші на заправку машини. Розумів, що колишня катається не просто так: їздить на роботу, відвозить дитину до садка, їздить за покупками.

Словом, грошей Валентині на потреби своєї маленької родини вистачало.

Коли Валя пішла від чоловіка, родичі дружно її засуджували: мовляв, ось не розумна, зраду вона не пробачила. А що тут такого?

Двоюрідна сестра на той час вийшла заміж, народила дитину, сім’я взяла іпотеку. Її мати, рідна тітка Валентини, єхидно говорила племінниці:

– Вчися, як треба жити! А ти! Розумну з себе показати хотіла, а на ділі – нічого не досягла! Невдаха!

Валі, звичайно, було прикро, і вона перестала спілкуватися з тіткою та сестрою, як раніше. А ось мамі доводилося вислуховувати все це постійно, бо жила вона з ними в одному місті та ще й по-сусідству.

І ось одного разу мама зателефонувала і розповіла, що тітка в сім’ї має серйозні проблеми, терміново потрібна допомога. Валя спочатку захвилювалася, подумала, що хтось занедужав.

Але виявилось, що у родичів боргів купа! Колектори приходять додому, дзвонять у двері, залишають листи. Сестра з дитиною переживає, навіт надвір вийти не хоче.

Валя дізналася, що вони мають три кредити. Брали на іпотеку, потім на ремонт, що так і не зробили. Живуть із батьками. Квартира не до кінця виплачена, стоїть порожня, одні бетонні стіни.

Чоловік сестри не має постійної роботи. Збирається на заробітк, але поки що нічого не виходить. Тітка та її чоловік працюють, але на всю родину все одно не вистачає. Навіть мінімальні платежі не можуть платити банку. А ще на дитину потрібні гроші.

Валентина маму вислухала, поспівчувала родичам.

– Співчуття мало, – сказала мама, – треба допомогти. Зможеш?

– Я? – Здивувалася Валя. – Чим? Я одна з дитиною, звідки маю такі гроші? Трохи накопичую на майбутнє, але це ж дрібниця, проблему не вирішить.

Мама поохала і поклала слухавку.

Того ж дня зателефонувала тітка, почала розповідати про проблеми, що лягли на їхні плечі. Валентина вислухала, сказала, що вже знає про все, але допомогти нічим не зможе.

І тоді тітка видала:

– А ти продай свою машину. Потім, коли розрахуємось із боргами, ми купимо тобі іншу.

Валя від подиву не відразу знайшла, що відповісти на таке нахабство.

І це люди, які, не думаючи, набрали кредитів, не зуміли витратити їх з користю, куплять їй машину? У них було гроші! Куди ж вони поділи стільки грошей?

Валя взагалі важко могла уявити собі таку суму!

Звичайно, вона відмовила.

– Нічого іншого я від тебе не чекала! – вигукнула тітка і кинула трубку.

І почалося.

Замість того, щоб якось вирішувати свої фінансові проблеми, родичі взялися за матір Валентини. Розповідали ліворуч і праворуч, як погано вона вчинила з рідною сестрою і як погано виховала дочку.

На адресу Валентини щодня летіли образи.

Дійшло до того, що тітка казала, що це племінниця винна у всіх її бідах. Мовляв, це від великої заздрості Валентина щось таке зробила її дочці та їй самій.

І що дивно, серед рідні знайшлися ті, що повірили в ці байки та перестали спілкуватися з Валею та її мамою.

Валі було легше, вона жила далеко. А ось мамі дісталося. Після кількох місяців постійних обговорень, до яких тітка залучила не тільки рідню, а й сусідів, знайомих, колег по роботі, жінка занедужала її забрала швидка.

Валентина одразу приїхала, прибігла до мами в палату.

Тихим голосом мати встигла сказати:

– Ти зіпсувала моє життя.

І її не стало…

Хтось скаже, що так не буває. Що це несправедливо? Що дорослій людині було неможливо бачити очевидних речей. Що між рідними сестрами не могло статися нічого подібного.

Все так.

Ось як тепер жити Валентині, яка вважає, що вчинила правильно, але вже ніколи не зможе переконати в цьому маму?

Як перестати думати, що вберегти її вона теж не зуміла…Від родичів.

About the author