Валерія з мамою сиділи на кухні і пили чай. Раптом Зіна Іванівна піднесла доньці надзвичайну новину. – Бачила твого Вадима! Дивлюся, додому не поспішає, – єхидно сказала вона. – Ну, у нього відповідальна посада. Доводиться затримуватись після роботи, – Валерія заступалася за чоловіка. – А я бачила, як він йшов під ручку з чарівною блондинкою, – спокійно сказала Зіна Іванівна. – Мамо, ти, мабуть, помилилася, – намагалася переконати маму Валерія. – Ні доню, не помилилася! Вадим тобі зраджує! – раптом сказала мама. Валерія застигла, вона не хотіла вірити у почуте

Валерія пилососила в квартирі,  і не почула, як в квартиру зайшла її мама Зіна Іванівна. 

-Ой, а я не почула, як ти увійшла, – сказала Валерія, побачивши маму. 

-Я почула, що ти пилососиш, то вирішила своїми ключами відкрити, – пояснила Зіна Іванівна.

-Проходь на кухню, я чайник поставлю, – запросила жінка маму до столу.

Зіна Іванівна пройшла на кухню, сіла за стіл, і спокійним тоном піднесла доньці надзвичайну новину.

– Бачила зараз твого Вадима! – Зіна Іванівна вибрала найсмачнішу цукерку у вазі. – Дивлюся, додому не поспішає після роботи.

– Ну, у нього відповідальна посада, – Валерія завжди заступалася за чоловіка і не допускала навіть натяків у його бік. – Доводиться затримуватись після роботи.

– Зараз, на бульварі, він йшов не поспішаючи під ручку з чарівною блондинкою, – мама із захопленням розповідала про чоловіка Валерії, як про якогось сусіда, але не про нього. Її спокійний тон зовсім не насторожував і не бентежив. – Ця мила парочка була настільки захоплена собою, що навіть не помітила мене.

– Мамо, ти, мабуть, помилилася, – намагалася переконати маму Валерія. – Перед тим, як ти прийшла, я розмовляла з чоловіком, і він запевняв мене, що затримується на роботі.

– Я ще не така стара, що не можу впізнати власного зятя, – Зіна Іванівна надула губи і почала пити свій ароматний чай. – Подзвони йому, і переконайся в моїх словах.

– І не подумаю, – голос Валерії став місцями тремтіти. – Він скоро прийде з роботи, і я розповім йому про твою нелогічну історію.

– Твій чоловік тобі зраджує, а ти не хочеш дивитися правді у вічі, – Зіна Іванівна повільно піднялася з-за столу і почала збиратися додому. – Повір мені донечко, якщо чоловік шукає привід, щоб не йти додому, значить, у нього з’явилася та, з якою він хоче проводити цей час.

«З’явилася та!» – Прошепотіла про себе Валерія. Коли вона встигла з’явитись? Вадим завжди виявляв свою турботу та любов, і їй ніколи не доводилося сумніватися у його вірності.

Валерія не знала, скільки часу вона провела у глибоких роздумах. Вхідні двері рипнули і відчинилися. Вадим тихо зайшов у квартиру та тихо зачинив за собою двері.

Раніше Валерія ніколи не звертала уваги на те, що чоловік останнім часом завжди безшумно заходить до квартири. Тепер, після розмови з мамою, нова звичка чоловіка почала здаватися їй підозрілою.

– Ти так пізно, – завела діалог Валерія. – Напевно, купа справ на роботі?

– Ця купа, яку мені доводиться розгрібати щодня, – сказав, не дивлячись на дружину Вадим. – Не лишається часу більше ні на що.

– Але на прогулянки з блондинкою бульваром у тебе час є, – зважилася з’ясувати стосунки дружина. – Ви мало не зустрілися з моєю з мамою.

– Ось стара…, – роздратовано промовив Вадим. – І ти їй повірила.

– Ні, – Валерія цієї миті не впізнавала власного чоловіка, з яким прожила вже десять років у законному шлюбі. – Я вірю тобі. Ти ж був на роботі?

– А даремно! – погляд чоловіка став відстороненим та чужим. Валерії на мить здалося, що вона розмовляє з чужим для неї чоловіком. Від люблячого, ніжного погляду не залишилося сліду. Тепер читалася байдужість та відстороненість. – Я справді прогулювався бульваром у компанії коханої жінки.

Валерія застигла. Почуття, події перемішалися в одне ціле.

– Отже, мама нічого не переплутала, – очі Валерії сповнилися сльозами. – З’явилася та, яку ти полюбив.

– З’явилася, – сказав Вадим. Йому було важко зараз дивитися на свою дружину, але те, що правда відкрилася, його тішило не менше. – Я хотів тобі сказати, але не наважувався. Я полюбив іншу.

– Іди, мені не потрібні твої подробиці, – крізь сльози Валерія вже не могла розгледіти свого чоловіка зрадника. Пелена не давала глянути на реальну дійсність і усвідомити її наслідки. Валерія воліла б не бачити і не чути подробиць зради чоловіка, але правда виявилася суворою. – Іди до тієї, яку полюбив.

Пелена сліз, як і раніше, застилала очі. Валерія намагалася сховатись від проблем під її покривалом, але цього виявилося недостатньо. Вхідні двері знову зрадливо рипнули і оголосили про те, що колись коханий і дбайливий чоловік закрив їх вже назавжди.

About the author