Віра з Андрієм купили новий будинок. Переїхали і стали жити там. Невдовзі у гості приїхала мама Віри, допомагати з внучкою. Якось Віра поїхала у місто у справах, а мама залишилася на господарстві. Увечері, коли дочка повернулася, мама після вечері сказала: – Віро, поговорити треба. Ти знаєш, хто наші сусіди? Віра здивувалася: – Ні, але начебто непогані люди. А що? Мама сіла на стілець і тихо сказала: – Катя – твоя сестра. Віра аж присіла від несподіванки 

Батько Віри був дуже веселий, добрий і дуже любив її та молодшого брата Володю. Часто приходив додому то із солодощами у кишенях, то по маленькій смішній іграшці принесе. Вони його просто любили і в дитинстві ніколи не розуміли того, за що його так сильно сварить мама. Правда, це було нечасто, але кілька разів на рік такі сварки вони спостерігали, бо батько йшов із дому на кілька днів.

Потім Віра підросла і вже почала розбиратися у відносинах дорослих людей, зрозуміла, за що мама сваре батька. Справа в тому, що він рідко, але зраджував мамі, хоч і запевняв, що любить тільки її, але характер у нього такий, не може він відмовити собі в задоволенні бути з гарною жінкою, живе він тільки раз. Це він так виправдовувався перед дружиною.

І коли Віра перейшла у восьмий клас, а брат до п’ятого, мама, після візиту якоїсь дами до них у будинок, виставила все-таки велелюбного чоловіка і подала на розлучення. Він довго ходив і просив її одуматися, щоб вона не залишала дітей батька, а його сім’ї, але мама була непохитна. Правда, не заважала, коли він приходив відвідати дітей.

Батько зійшовся з жінкою, у якої, як потім з’ясувалося, росла від нього дочка, майже ровесниця Віри. Через рік батько прийшов попрощатися з дітьми, він із новою родиною переїжджав до іншого міста. Як він сказав матері, його Наталці не подобається, що він часто ходить відвідувати колишню сім’ю і відразу запитав маму, якщо вона хоче, то він повернеться. Мама категорично відмовилася, бо надто важко перенесла його зраду.

Перші два роки від нього надходили аліменти, іноді він дзвонив, а потім все припинилося. У цей час Віра закінчила школу, поїхала до іншого міста і вступила до інституту. На третьому курсі вона познайомилася з місцевим хлопцем і за рік вийшла за нього заміж. Успішно закінчивши вищий навчальний заклад, вона спочатку знайшла роботу.

Вони з Андрієм вирішили народити дитинку, тільки коли куплять квартиру, на яку вони збирали з самого весілля, але людина припускає, а у Бога свої плани. Незабаром Віра завагітніла, чоловік хоч і хотів спочатку житло, а потім збільшити сімейство, але несподіваній вагітності був радий.

– Ну що ж, Віро, звичайно ж, народжуватимемо, а майбутній тато закотить рукави і працюватиме за двох.

Отак Андрій підтримав свою кохану дружину. Дівчинка народилася в належний термін, чудова і красива, Віра назвала її Оленкою.

Через півроку до них на допомогу приїхала мама Віри, бо лишилася сама, брат після служби поїхав закордон. Привезла пристойно накопичену суму та віддала на купівлю квартири. І вони придбали гарний будинок у передмісті, взявши в кредит суму, що бракувало.

Поруч із ними жила теж молода сім’я, чоловік із дружиною та донькою Алісою, яка була молодшою ​​за їхню доньку всього на кілька днів. Коли вони познайомилися з Катею, виявилося, що їй теж батько читав на ніч цю казку, коли приїжджав із тривалих відряджень на кілька днів, потім знову виїжджав. І ще Вірі здалося, що Катя чимось схожа на неї, навіть Андрій про це сказав:

– Слухай, а Катя не твоя близнючка випадково. Ви не тільки з нею зовні схожі, у вас навіть хода однакова і смієтеся схоже. Знаєш, я навіть звернув увагу на те, що ви однаково одягаєтеся, смаки у вас схожі.

– Серйозно? А я не звертала уваги на це, цікаво як, – дивувалася Віра.

Мама Віри з першого дня, як побачила Катю, все поглядала в її бік, дуже вона їй нагадала Івана, подібність просто вражаюча. І якось гуляючи у дворі з онукою, побачила жінку, що входить до сусідів у двір, і застигла – це була друга дружина її колишнього чоловіка, Наталя. Вона запереживала, що й Іван десь поряд. Оце так доля розпорядилася — купити будинки поряд.

Увечері, коли дочка приїхала з роботи, вона після вечері сказала:

– Віро, поговорити треба. Ти знаєш, хто наші сусіди?

– Ні, але начебто непогані люди. А що?

– Катя – твоя зведена сестра по батькові. Я сьогодні побачила її матір, Наталю, це вона приходила тоді до нас у будинок і розповіла, що в неї дочка від твого батька, на рік молодший за тебе. Я не хочу випадково зустрітись з Іваном.

– Ого, ось це новина. Так тато тут, у місті.

У двері подзвонили, Віра визирнула і побачила Катю.

– Ми зараз все і з’ясуємо.

Зайшовши до будинку, Катя вибачилася і запитала, чи є в них запасний шланг, бо мама хоче у дворі квіти полити.

– Катю, скажи будь ласка, як звуть твого батька і де він зараз? – Запитала Віра.

Молода жінка з подивом відповіла:

– Тата звали Іваном Сергійовичем і його немає з нами вже сім років, не стало його.

– То батька вже немає… Ви давно тут живете?

– А чому ви мене про це питаєте?

Віра покликала її до кімнати, де на стіні висів портрет її батька і показала його здивованій Каті.

– Це мій тато. А що він робить у вас на стіні?

– Тому що це і мій тато, він пішов від нас, коли твоя мама повідомила мою, що в неї ростеш ти.

– Ось це так поворот! То тии що, моя сестра по батькові?

– Виходить, що так.

– А мені чоловік цими днями сказав, що ми з тобою дуже схожі.

– Адже сестри.

– Не знаю, як ти, а я дуже рада, що маю сестру. Сподіваюся, ти на мене не в образі за те, що тато пішов до нас.

– Ну що вдієш, такий уже в нас батько був. Тобі я рада, ти мені подобаєшся. До речі, ще в тебе і зведений брат є, молодший, Володя. Зараз закордоном скоро має приїхати. Він хороший, тобі сподобається.

– А можна, я тебе обійму, мене почуття прямо переповнюють.

Сестри обнялися, а осторонь стояла мама Віри і тихенько плакала – ось це так доля, як вона в житті все переплітає. У суботній день зібралися обидві сім’ї, згадали батька, помирилися мами. Ділити тепер нема кого, а рідня, це добре, та ще й, якщо до душі один одному. Ось такі у житті повороти трапляються.

About the author