– Все, досить! – вирішив Володя. – Настав час діяти! Він набрав номер Тетяни і запросив її ввечері в дорогий ресторан. Володя гарно вдягнувся, купив по дорозі шикарний букет квітів і попрямував до місця зустрічі. – Тетянко, будь моєю дру… – почав він в ресторані, як раптом жінка його зупинила. – Так! Стоп! – сказала вона. – Я у шлюбі була. Дитина є. Тож давай закриємо цю тему. А за квіти дуже дякую… Володимир вухам своїм не повірив. Його таке пояснення не задовольнило. І скоро таємниця Тетяни була розкрита

Володимир знав, що подобається Тетяні. Тому ще більше було незрозуміло, чому вона так старанно уникає серйозних стосунків?

Коли він тільки починав залицятись до неї, молода жінка прихильно приймала знаки уваги з його боку.

Чи то квіти, чи лялька для трирічної Даринки, дочки від першого шлюбу Тетяни.

Через півроку зустрічей Володя вирішив:

-Все, досить! Настав час діяти!

Він набрав номер Тетяни і запросив її ввечері в дорогий ресторан.

Володя гарно вдягнувся, купив по дорозі шикарний букет квітів і попрямував до місця зустрічі.

-Тетянко, будь моєю дру… – почав він в ресторані, як раптом жінка його зупинила.

-Так! Стоп! – сказала вона. – Я у шлюбі була. Дитина є. Тож давай закриємо цю тему. А за квіти дуже дякую…

Володимир вухам своїм не повірив. Його таке пояснення не задовольнило. Захотілося докопатись до істини.

Наскільки всім відомо, немає такої жінки, яка б не хотіла вийти заміж. Якщо тільки не пережила раніше щось погане, пов’язане із сімейним життям.

Володя нічого про таке від Тетяни ніколи не чув.

Запитати прямо побоявся. Вважала б за потрібне – сама розповіла. Вирішив діяти в обхід.

І скоро таємниця Тетяни була розкрита.

Почав заходити до Тані майже щодня. Квіти тепер чергувалися з дорогими подарунками: золотим браслетом, прикрашеним блискучими діамантиками, цілим ляльковим містечком для іграшкової принцеси Даринки.

-Дякую звісно. Але навіщо ти так витрачався? Напевно, пів зарплати пішло, щоб нас порадувати.

Таня милувалася браслетом, розуміючи в глибині душі – подарунок дорогий, краще повернути і не давати порожніх надій Володі.

Знала, що остаточно заплуталася і не може знайти правильного виходу із ситуації.

Володя їй не просто подобався. Давно відчувала до нього глибші почуття. І Даринка міцно прив’язалася до доброго і веселого маминого залицяльника.

Пропозиція руки та серця викликала у ній зворотну реакцію і повернула з небес на землю. Ні, було дуже приємно вислухати від Володі освідчення в коханні. Але щодо заміжжя…

На це вона не могла піти. І справа зовсім не у Володі, а в ній самій.

-Вибач, я не можу його прийняти, – Таня спробувала повернути браслет назад.

Володя розізлився.

-І що з ним тепер робити? Може, самому носити? Таня, що відбувається? У нас все було гаразд. Що трапилося? Я тобі зовсім не подобаюсь? Мені не приходити?

-Ні, просто ти не так усе зрозумів. Зрозумій, я злякалася. Покликав мене заміж, а я не можу!

-Але чому? Що могло тебе так налякати? Твій перший чоловік?

-Олексій? Ні, він спокійна людина і не здатна когось образити. Розійшлися, бо виявилося, що ми з ним дуже різні. Справа зовсім не в моєму невдалому заміжжі.

Тетяна ретельно підбирала слова. Їй хотілося, щоб Володимир зрозумів її і не тримав на неї образи.

-Мені довелося рости з вітчимом. Той виявився не найкращою людиною в світі. Морально міг так дістати… Господи, буквально щодня я плакала. Потім багато років жила з відчуттям, що зі мною щось не так. Тому мене і сварять без кінця.

-А мати? Хіба мати за тебе не заступалася?

-Мама слабка та безвільна. Вітчим був головним з нею. Знаєш, ми досі спілкуємося дуже рідко. Лише вітаємо один одного з новим роком, чи днем ​​народження.

Володя обійняв її і міцно притис до грудей. Він нікому більше не дасть її образити.

-Тож ти вирішила більше не виходити заміж?

Вона кивнула на знак згоди.

-Думала, проживу все життя одна. Донька в мене є. А тут з’являєшся ти… Зрозумій, я клятву собі дала – ніколи не допущу, щоб моя дочка з вітчимом росла. Не хочу, щоб Даринка пройшла через те, що мені довелося випробувати.

-А я й не вітчим.

Таня спробувала вибратися з його обіймів, але він ще міцніше її притиснув.

-Я хочу бути для Даринки справжнім батьком. А тепер давай спочатку. Ти згодна стати моєю дружиною і прожити зі мною до кінця свого життя в смутку та радості?

Вибратися не вдалося, і вона покірно схилила голову до Володимира на плече.

-Я згодна…

About the author