– Все! Набридло! Я йду від тебе! – вигукувала Валя і складала свої речі в сумку. – Якщо ти зараз поїдеш, то більше я тебе не прийму, – спокійно сказав Володимир. – Ах так! Ну тоді точно розлучення! – сказала Валя. Зібравши всі свої речі, жінка поїхала у місто і почала чекати, коли чоловік подзвонить і буде просити повернутися. Через місяць від Володимира прийшло повідомлення. Валя прочитала його і ахнула. – Цього просто не може буде, – вигукнула жінка 

– Все! Набридло! Я йду від тебе! Розлучаюся! – вигукувала Валя і складала свої речі в сумку.

– Знову? – Володимир дивився, як вона збирає речі та не робив жодних спроб, щоб зупинити її. 

За п’ять років спільного життя вона йшла вже кілька разів. Ішла назавжди, але завжди поверталася.

Володимир – хлопець місцевий, сільський, а Валентина жила у місті, до села приїжджала під час канікул до своєї бабусі. Між ними нічого спільного. Володимир старший за Валю на шість років і в нього були інші інтереси, інші дівчата. Увагу на Валю він звернув, коли та закінчила перший курс в інституті та приїхала на канікули до бабусі. Володимир здивувався, як з Валі виросла така красуня. А красуня ця й сама мало не з дитинства мріяла про те, що він колись стане її чоловіком. І навіть казала всім, що Володя – її наречений. Тільки Володя тоді про це не знав.

Канікули закінчилися, Валя поїхала до міста. Через кілька тижнів вона зрозуміла, що вагітна. Тоді Володя зробив їй пропозицію, і вони одружилися. Валя переїхала жити до чоловіка в село, з радістю покинувши інститут.

Романтика сільського життя змінилася побутом і Валя почала розуміти, що не про таке життя вона мріяла. Після народження дитини вона одразу поїхала до батьків, там умови життя комфортніші. Повернулася за півроку. Перший час, після її повернення, вони жили добре, у мирі та злагоді. Але потім їй знову набридло сільське життя. Вона любила Володимира, але не любила життя у селі. Влаштувавши сварку, Валя, забрала сина Сашка, знову поїхала.

Повернулася за місяць. Стояла з винним виглядом. Вона вибачалася, обіцяла, що такого більше не повториться. Володимир її вибачив. А потім знову чергові сварки та відхід із сім’ї. За п’ять років сімейного життя Володя посивів і, здавалося, постарів на всі десять.

На цей раз, як за сценарієм, Валя влаштувала сварку і почала збирати речі.

– Якщо ти зараз поїдеш, то більше я тебе не прийму, – спокійно сказав Володимир.

– Ах так! Значить розлучення? – сказала Валя.

– Ну, ти ж сама вирішила піти, – також спокійно відповів їй Володя.

– Тоді Сашко нехай із тобою живе! – З викликом сказала Валя. – Хлопчика має виховувати батько.

– Добре, – погодився з нею Володимир і навіть зрадів, що син тепер завжди буде з ним.

Зібравши всі свої речі, Валя поїхала до міста. Вона сподівалася, що ускладнить Володимиру життя, залишивши йому сина і він сам попросить її повернутися. Але чоловік не дзвонив і не кликав її назад.

Після від’їзду дружини Володимир узяв відпустку, оформив Сашка до місцевого дитсадка, змінив вдома всі замки та подав на розлучення. Сашку дитячий садок сподобався, він потоваришував з дітьми та з молодою вихователькою Лідою.

Ліда була місцева, поїхала до міста після школи. Там вона закінчила педагогічний інститут, вийшла заміж, але життя з чоловіком не склалося і вона повернулася до батьків.

Ліді було дуже шкода Сашка, вона бачила як він сумує за мамою і намагалася приділяти йому більше уваги. Так Сашко прив’язався до Ліди. Та й Володимиру вона дуже сподобалася – добра, спокійна, привітна. Дивлячись на неї, він почав частіше ловити себе на думці, що хоче бачити її своєю дружиною.

Минуло понад місяць, а Валя так і не з’явилася. Сашко вже майже перестав питати про маму, зате багато говорив про Ліду. Турбота про дитину зблизила Ліду та Володимира, у них виявилося багато спільних інтересів і вони чудово доповнювали одне одного.

На розлучення Валя прийшла відпочивша, засмагла у супроводі молодого симпатичного чоловіка. Вигляд у неї був щасливий і безтурботний. Про те, як справи у сина, Валя спитала лише після засідання.

Розлучення пройшло спокійно, обидва були згодні розпочати нове життя одне без одного. Вони вирішили, що син житиме з батьком, а той не перешкоджатиме їхньому спілкуванню з мамою. Розлучилися вони як цивілізовані люди, з вдячністю за прожиті роки. Вони змогли зберегти один до одного теплі почуття, але чудово розуміли, що разом їм жити неможливо.

Після розлучення Володимир зробив пропозицію Ліді. А Ліда, звісно ж, погодилася. Їй Володимир теж дуже подобався, а до Сашка вона взагалі прив’язалася усією душею. Навіть незважаючи на те, що у них потім народилися спільні діти, Сашко так і залишився для Ліди рідним старшим сином.

Через роки, коли кожен з них знайшов своє щастя, вони розуміли, що тільки відпустивши один одного їм вдалося стати по-справжньому стати щасливим.

About the author