– Ви уявляєте, – обурено розповідала Лариса подружкам-колегам, – я вчора насмажила котлет, а вранці встала – жодної немає! – Всі Василь з’їв! За ранковим чаюванням на роботі, співробітниці розповідали новини сімейного життя. – Тааак, проблема! – підтримала Ларису Галя. – Може ховати від нього їжу? – запропонувала Оля. – Та я так не можу, – не погодилася з нею Лариса. Подруги на секунду замовчали, обдумуючи ситуацію. Тільки новенька співробітниця Катя, сиділа, і якось підозріло дивилася на колег. А потім не витримала

– Ви уявляєте, – обурено розповідала Лариса подружкам-колегам, – я вчора насмажила котлет, а вранці встала – жодної немає! Всі Василь з’їв! Навіть хлопцям не лишив! Ось як йому пояснити, що він не один у будинку живе?

Як завжди, за ранковим чаюванням на роботі, співробітниці з бухгалтерії розповідали новини сімейного життя. Про чоловіків, дітей, батьків, про приготовлені страви, про домашні і дачні турботи. І було відчуття якоїсь родинності у колективі.

– Тааак, проблема! – підтримала Ларису Галя, відкушуючи шматок пирога, яким усіх пригостила Оля.

– Може ховати від нього їжу? – Запропонувала Оля.

– Та я так не можу, – не погодилася з нею Лариса і тема плавно перетекла на рецепт пирога, який принесла Оля.

Тільки Катя нічого не говорила, мовчки пила каву без цукру та без пирога. У невеликому колективі вона була новенькою, прийшла на місце співробітниці, яка в глибокому пенсійному віці вирішила піти на пенсію.

До цього Катя працювала у великій компанії, де не було ні задушевних бесід, ні дружніх посиденьок за чаєм, а була робота-робота-робота, та інтриги. Тому розповіді про чоловіків, дітей та всіх інших родичів викликали у неї відторгнення. Чоловік у неї, звичайно, був, а от дітей вона не дуже любила. Та й до чоловіка вона ставилася як до ресурсу, який би забезпечував її існування. Навіть колеги не раз чули, як вона говорила чоловікові телефоном:

– Мені не цікаво – можеш ти чи ні! І мене не хвилює, як ти це робитимеш! Я сказала “треба”! Значіть треба!

Здавалося, вона не любить увесь світ, але водночас вважає, що цей світ їй щось заборгував. Зрештою, у колективі її стали якось недолюблювати та не залучати до своїх розмов.

Вкотре вони сиділи за ранковим чаюванням, а Галя ділилася своїм смутком, що чоловік всю зарплату витратив на машину, якій несподівано-терміново був потрібний ремонт, тому нові чоботи відкладаються. Лариса з Ольою співчутливо запропонували грошей у борг або дочекатися наступного місяця, а там, можливо, і знижки на чоботи будуть. І тут подала голос Катя, що завжди мовчала:

– Господи! Ви що? Чому ви так до себе ставитеся? Спробував би в мене чоловік так поводитися, одразу б виставила його з його ж квартири. Чоловік народжений, щоб робити життя жінки комфортним, це він повинен обслуговувати, а не його!

Всі три подруги застигли.

– Так, «чудять» у нас чоловіки, – відповіла їй Галя. – І що тепер – одразу розлучатися? У сім’ї компроміс треба знаходити, а не одразу розлучатися, якщо щось не сподобалось. А то так і будеш від чоловіка до чоловіка стрибати.

– Відразу треба нормальних знаходити, – з усмішкою сказала Катя, – а не таких… І де хоч ви таких знаходите?

– Там же, де ти свого знайшла! – не витримала Лариса.

Катя почервоніла від обурення і сказала:

– Що з вами, взагалі, розмовляти! Відразу видно звичайні домогосподарки.

З таким вони ще не стикалися і ніяк не могли зрозуміти, звідки людина може мати стільки негативу. І як же це їй у житті так не пощастило, що вона стала такою.

Катя того ж дня написала заяву на звільнення. А директорові вона сказала, що народжена для великих компаній, а не для таких маленьких як ця.

Ось тільки у великій компанії вона теж не змогла спрацюватись. Вона взагалі ніде і ні з ким не могла ні спрацюватись, ні потоваришувати – не могла знайти місце, гідне такої королеви.

About the author