Олена вже кілька років, як розлучилася і жила із сином Андрійком, він у неї цього року пішов у перший клас.
Раніше добре було, відвела у дитячий садок і жодних переживань на роботі – знала, що дитина в надійних руках.
А зараз дзвонила йому щогодини і запитувала: де він, що робить, поїв чи ні, чи зачинив вхідні двері. Якось син їй сказав цілком серйозно:
-Ти мені що, не довіряєш, а я вже дорослий і сам знаю, як поводитися і що робити.
-Добре.
Здивована Олена зателефонувала подрузі Галині та розповіла їй цю історію про самостійність сина, а та їй порадила:
-Олена, а якщо хлопець так міркує, значить він справді вже бере відповідальність за свої дії на себе. Ти, правда, спробуй йому повірити, що він впорається і попроси його для того, щоб ти не хвилювалася, дзвонити тобі, коли він приходить додому – це значить хлопець добрався благополучно. І дзвонити коли у нього виникнуть запитання, чи проблеми, не дай Боже.
Так вони й вирішили. І справді, хлопчина став відповідальнішим, адже він тепер відповідав не лише за себе, а й за кота Тимка, якого треба було нагодувати і прибрати за ним горщик. А також вимити посуд, коли пообідає. Якось Олена прийшла з роботи втомлена, роззулась і присіла біля порога на пуфик. Підійшов син:
-Втомилася? А я тобі салат зробив, і плов підігрів.
Олена аж рота відкрила від здивування. Але це був тільки початок!
Коли вона поїла, то подякувала сину і сказала, що в них у будинку тепер він справжній чоловік. На що син їй відповів:
-Я розумію, що ти мене хочеш похвалити, дякую. Але ось чоловіка нам у будинку справді не вистачає. Ні, я не про батька, пам’ятаю, що в нього інша сім’я та новий син, я хочу сказати, що тобі треба знайти нового чоловіка.
Мати дивилась на сина з широко відкритими очима.
-Ти справді в мене дорослий і розумний хлопець виріс. Мені приємна твоя турбота. Тільки де мені знайти чоловіка, та щоб хороший був?
-Не хвилюйся, що-небудь придумаємо!
Мати сміялася від душі над пропозицією сина. Коли розповіла Галині, та теж посміялася, а потім сказала:
-Якщо чесно, заздрю білою заздрістю, такий класний у тебе хлопчина, розумник. Це велика рідкість, щоб дитина сама пропонувала знайти чоловіка мамі, зазвичай вони батьків вимагають повернути назад.
-Просто він дуже ображений на свого батька, адже він не спілкується з ним. Син якось підбіг до нього у парку, обійняв, а той його байдуже по плечі поплескав і відсторонив від себе. А сам пішов зі своєю молодою дружиною далі.
Потім нахилився до своєї доньки від неї і почав сюсюкатися – ти моя маленька, моя гарна, демонстративно взяв свою жінку під руку, і вони пішли, а син стояв, як забутий…
Як Андрійко тоді плакав, і я разом з ним. А потім знаєш, що сказав? Не люблю його більше. І з того часу він про нього навіть не згадував…
Коли той прийшов на день народження, то Андрій відмовився від подарунка, відвернувся і пішов в іншу кімнату.
Я тоді колишньому все висловила. А він розвернувся і пішов, правда, на прощання сказав:
-Від аліментів не відмовляюся, а взагалі треба було б, якщо в мене тепер немає сина.
-Оце дає, як добре, що ви з ним розлучилися.
І ось якось, по обіді їй подзвонив син і запитав:
-Відро під мийкою повне, куди висипати з горщика Тимка?
Олена в цей момент була така зайнята, що не могла нічого відповісти і сказала навмання:
-В туалет.
Хоча сама синові говорила, ні в якому разі не висипай наповнювача туди. Сказала і забула, а коли ввечері прийшла додому, то з подивом виявила у них у будинку, на кухні, сина, який пив чай із чоловіком, який був у спортивному костюмі та в капцях.
-О, ось і мама прийшла. Мамо, знайомся, це дядько Володя, він живе зверху, і в нього з труби пішла вода через мене. Він допоміг викликати сантехніка. І ще, він не одружений…
Зачарована Олена нічого не могла зрозуміти, поки цей дядько Володя все їй не пояснив. Виявляється, її слухняний син висипав наповнювач в туалет, змив, він у трубі розбух і не давав зверху нічому пройти. Сусід спустився до них, дізнатися, як у них працює каналізація? Хлопчик відповів, що висипав наповнювач.
-Тоді ми з ним викликали сантехніка, і він усе почистив. А потім Андрій вирішив зробити мені чаю і тепер дізнавшись, що я не одружений, сватає вас за мене. І ви знаєте, я не проти.
-Андрію, ну ти що ти таке робиш!?
-Мамо, ну а що?!
-Ні, ні, він розповів, яка ви чудова і що вам обов’язково потрібний новий чоловік. І, ви знаєте, я і справді згоден бути і чоловіком, такої прекрасної жінки та батьком цього чудового хлопця!
Олена розсміялася, син її обійняв і заглядаючи в очі запитав:
-Матусю, ти ж не гніваєшся на мене?
-Ні, рідний, не гніваюсь, ти в мене, молодець. Ну а щодо заміжжя – почекаємо поки що.
Володимир підвівся, подякував за чай і прощаючись, сказав:
-Моя пропозиція залишається в силі.
Через кілька місяців, коли Олена та Володимир познайомилися ближче і пізнали добре один одного,нарешті прийшли до єдиної думки: пора сватання сина привести до виконання.
Подали заяву і через місяць щасливий син повів матір до вівтаря…
